Перемоги Червоної Армії, здобуті нею в Сталінградській битві і в ході зимового наступу 1942-1943 рр., призвели до серйозних змін у чисельності сил на фронті. У період тимчасового затишшя на фронтах з квітня по липень 1943 р. ЧА поповнилася новими бойовими з’єднаннями, одержала значну кількість літаків, танків, гармат, та іншої бойової техніки. Прагнучи повернути хід війни на свою користь, німецько-фашистське командування планувало влітку 1943 р. завдати головного удару в районі Курської дуги (операція „Цитадель”). Завчасно діставши відомості про задум гітлерівських генералів, радянське Командування вирішило в оборонних боях на Курській дузі знесилити німецько-фашистські війська, а потім перейти в контрнаступ і розгорнути загальний наступ по всьому фронту.Курська битва почалася 5 липня 1943 р. і тривала 50 днів. У ході її радянські війська розгромили противника, Після визволення 5 серпня 1943 р. Бєлгорода його армії за сприянням військ Воронезького і Південно-Західного фронтів у ході жорстоких боїв 23 серпня визволили Харків, Суми – 2 вересня, Чернігів – 21 вересня, Полтава – 23 вересня. У той же час розгорнули наступ війська Південного й Південно-Західного фронтів. Вони прорвали ворожу оборону на річці Міус і 8 вересня вибили ворога з міста Сталіно (Донецьк). На кінець вересня війська цих фронтів визволили Донбас. Отже, до кінця вересня 1943 р., у своєму стрімкому наступі війська визволили Лівобережну Україну й Донбас і вийшли до Дніпра.
Битва за Дніпро. Визволення Києва
Командування німецько-фашистських військ, не будучи в змозі стримати навального наступу Червоної Армії на Лівобережжі, вирішило перейти до стратегічної оборони і рубежем цієї оборони обрало лінію рік Сож-Дніпро-Молочна. Ставка Верховного Головнокомандуючого СРСР, щоб випередити противника й не допустити зміцнення його позицій на правому березі Дніпра, наказала „на плечах” відступаючих гітлерівців форсувати річку і захопити плацдарми. 14 жовтня ЧА визволили Запоріжжя, а 25 жовтня - Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ. Закріпившись на плацдармах, радянські війська розгорнули бої за їх розширення, одночасно готуючись до наступальних операцій на Правобережжі. 20 жовтня 1943 р. Центральний, Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти були перейменовані відповідно в Білоруський (потім 1-й Білоруський), 1-й, 2-й, 3-й і 4-й Українські фронти. З листопада війська 1-го Українського фронту перейшли в наступ з Лютізького плацдарму в напрямку на Київ. 6 листопада 1943 р. столиця Київ була визволена від німецько-фашистських військ. Переслідуючи ворога, радянські війська 13 листопада визволили Житомир і створили на правому березі Дніпра стратегічний плацдарм глибиною до 150 км. Але в цей час німецьке командування, прагнучи відновити оборону по Дніпру, зосередило 15 дивізій і розпочало контрнаступ. Зав’язалися кровопролитні бої, 20 листопада німецькі війська знову зайняли Житомир і стали рухатися в напрямку Києва. Радянські воїни в тяжких боях витримали натиск військ противника. Внаслідок майже півторамісячних боїв німці просунулися лише на 35-40 км і відновити оборону по Дніпру їм не вдалося. У битві за Дніпро й визволення Києва виявили небачений героїзм воїни багатьох народів СРСР. Битвою за Дніпро завершився корінний перелом у ході війни.
