Більшовики завжди доводили, що без ліквідації приватної власності на землю і перетворення дрібних одноосібних селянських господарств на колективні побудова соціалізму неможлива.І тому ще в перші роки радянської влади розпочалося створення комун,товариств спільного обробітку землі,радгоспів.
Система господарювання на селі, сформована в 1920-х pp.,базувалася на принципах добровільного кооперування. У 1927 р. лише 3% селянських господарств були об'єднані у сільськогосподарські артілі та комуни.
На XV з'їзді ВКП(б) в 1927 р. були прийняті рішення про здійснення поступового, добровільного процесу кооперації.Поштовхом до форсування колективізації стала хлібозаготівельна криза в 1928 p., яка, за твердженням Й. Сталіна була викликана саботажем селян.24 лютого 1930 р. C.Косіор на догоду Й.Сталіну підписав інструктивний лист ЦК КП(б)У до місцевих парторганізацій, згідно з яким Україну слід було колективізувати «до осені 1930 р.».Шляхом насильства,брехливих обіцянок до початку березня 1930 р. в Україні було охоплено колгоспами до 63% селянських господарств.
«Розкуркулення» селянства. У ході колективізації постало питання про долю заможного селянства За пропозицією Й.Сталіна було визначено завдання-ліквідувати «куркульство» як клас. Під «розкуркулювання» попадали не тільки заможні селяни, що використовували найману працю, але й ті, хто не погоджувався йти в колгосп.Усього в період колективізації було експропрійовано 200 тис. селянських господарств, від чого постраждали близько 1 млн чоловік. Більшість із них були виселені в Сибір і на Північ,багато загинули.
У 1932 р. в Україні було колективізовано майже 70% господарств.Колективізація в Україні вважалася в основному завершеною.
Основними соціально-економічними наслідками колективізації сільського господарства стали:
- встановлення повного контролю комуністичного режиму над с/г;
- державне закріпачення селян;
- підпорядкування с/г командно-адміністративній системі управління;
- постійне відставання с/г виробництва;
- фізичне знищення найбільш кваліфікованих і працьовитих господарів;
Одним із найжахливіших наслідків колективізації став голодомор 1932-1933 pp. і страшні людські втрати. Головною причиною голоду стали хлібозаготівлі, які не припинялися. У 1932 р. Україна не виконала план хлібозаготівель. Для вилучення хліба із республіки в Україну прибула спеціальна комісія ЦК ВКП(б) на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.До республіки припинялися постачання товарів, вилучалися продовольчі і посівні фонди.7 серпня 1932 р. було прийнято «закон про п'ять колосків».За крадіжку колгоспної власності передбачався розстріл із конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна.
На початку 1933 р. в Україні фактично не залишалося запасів продовольства. Часто зустрічалися випадки людожерства і трупожерства.А на сусідніх залізничних станціях під збройною охороною знаходилися тисячі пудів зерна, призначеного для вивозу, у тому числі - за кордон.
Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної та радянської громадськості. Уражені голодом райони були оточені внутрішніми військами, що завертали тих, хто намагався дібратися до міста.
Наслідками Голодомору 1932-1933 pp. були:
- масові жертви(до 10 млн чоловік);
- завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села;
- придушення опору українського селянства;
- масове переселення селян з Росії в Україну;
- сталінським режимом було підірвано сили в обстоюванні споконвічних національних прав українського народу.
