Становлення комуністичної тоталітарної системи тривало паралельно із становленням самої радянської держави.Але саме 20-30 рр. стали часом, коли тоталітарна система оформилася остаточно. З другої половини 20-х років комуністична партія зосереджує в своїх руках всю владу в країні, перетворюючись на державну партію.
У 30-х роках вся повнота влади в СРСР була сконцентрована у Москві. Національні республіки втратили останні ознаки суверенності. В центрі і на місцях повними господарями стали партійно-бюрократичні апарати. Центральне місце у їх складі - репресивні органи.
Складовою ознакою сталінського режиму був масовий терор. Початок організованому цькуванню фахівців з дореволюційними дипломами, створенню у суспільстві атмосфери масового психозу боротьби із "шкідництвом" поклала Шахтинська справа 1928 р. На судовому процесі було засуджено групу інженерів Донбасу за сфабрикованим ДПУ звинуваченням у шкідництві. Після цієї "справи" почалося багаторічне переслідування так званих буржуазних спеціалістів, яке призвело врешті-решт до майже цілковитого знищення прошарку освічених людей.
З 1929 р. масові репресії трьома великими хвилями прокотилися по Україні: перша — у 1929—1931 pp., друга — у 1932—1934 pp., третя — у 1936—1938 pp. Першою жертвою масового терору стало селянство. Дотримуючись класового підходу Сталін розпочав кампанію "ліквідації куркульства як класу"(найбільш працьовитих господарів).Зрозуміло, що вони були рішучими противниками колективізації. За підрахунками демографів,постраждало бл.1 млн. людей.
Водночас розпочалися переслідування, а згодом і фізичне знищення укр. інтелігенції. У липні 1929 р. почалися арешти провідних українських науковців, звинувачених у належності до таємної націоналістичної організації — Спілки визволення України (СВУ) : 45 діячів української культури(С. Єфремов і М. Слабченко, 11 професорів, у т. ч. О. Черняхівський, В. Ганцов, письменники Л. Старицька-Черняхівська, М. Івченко та ін.) Звинувачених засудили до різних строків ув'язнення, а ще 30 тис. українофілів репресували без суду. Цей судовий процес став початком розгрому українського національного відродження.
У 1930 р. на процесі "Спілки визволення України" доводилося,що УАПЦ була однією з ланок антирадянського підпілля,Було ліквідовано всі парафії церкви, репресовано всіх митрополитів, 13 архієпископів і єпископів УАПЦ.
1932—1934 pp. супроводжувалися новою хвилею розправ з українською інтелігенцією. Розпочалося справжнє цькування письменника М. Хвильового,який покінчив життя самогубством, ув'язнено О. Вишню. У 1934 р. за "націоналізм" розстріляли пис. К. Буревія, О. Близька, Г. Косинку, І. Крушельницького та ін. Усього в Україні репресій зазнали близько 500 літераторів
Трагічна доля спіткала і режисера Леся Курбаса і відповідно його театру "Березіль". На кобзарський з'їзд було запрошено близько 300 кобзарів, яких заарештували, а потім розстріляли.
У 1933 р. головним чекістом України став В. Балицький.Він взяв активну участь в організації постишевського масового терору в Україні. 1 грудня 1934 р. було вбито С. Кірова. Спільними зусиллями "вірні учні Сталіна" П. Постишев і В. Балицький в Україні організували масовий постишевський терор, сфабрикували справи "Української військової організації","Блоку українських націоналістичних партій". У 1935 р. знищили колишніх боротьбистів, відбулися процеси "Національно-терористичного центру", "Національно-терористичної групи професора М. Зерова" та ін. У 1936 р. було сфабриковано справи "Українського троцькістського центру", Соціал-демократичної партії України.Упродовж 1929-1937 pp. жертвами сталінських репресій стали 7 млн. чоловік.
У 1937—1938 pp. удару зазнали військові кадри: було репресовано бл 40 тис. офіцерів Червоної армії, розстріляно видатних воєнних спеціалістів, воєначальників, Великий терор набув апокаліптичного масштабу. Мільйони людей було знищено, кинуто за грати і до концтаборів, що ж до інтелігенції, то її прописали постійно в архіпелазі ГУ ЛАГ.
