Нова січ (НС) - остання із Запорозьких Січей, що існувала у 1734-1775 р. Важке економ становище, переслідування з боку татар, змушували запорожців клопотати перед рос урядом про дозвіл на повернення в Україну. Напр 1734, у зв'язку з необхідністю зміцнення південних кордонів Рос імперії, такий дозвіл козаки отримали. Для заснування НС було обрано місце, розташоване за 5 км від Старої Січі, на березі р. Підпільної (притока Дніпра).
НС поділялася на вн. кіш, зовн. кіш та цитадель. Внутрішній кіш мав вигляд круга, в центрі якого був рівний майдан. Навколо майдану були розміщені 38 куренів, біля яких - курінні скарбниці та будиночки військової та курінної старшини. Зовнішній кіш був відділений від вн окремим валом, в якому були влаштовані кам'яні ворота з вежею, що завжди охоронялись козаками. Тут містились будинки козаків, торговців та ремісників, а також понад 100 торгових комор та шинків. У 1735 р. за наказом царського уряду для встановлення нагляду над запорожцями збудовано цитадель. У цитаделі постійно перебував рос гарнізон, знаходився будинок коменданта, артилерійські приміщення, солдатські казарми. Зовні вся територія Нової Січі була обнесена високим валом з частоколом та ровом.
Територію Запоріжжя було поділено на паланки. Військово-адмін та судова влада часів НС фактично зосереджувалася в руках старшини, що поділялася на кошову, паланкову, курінну 'а також військивих служителів. Кошова старшина (отаман, військ суддя, військ писар, осавул) обиралися щороку на загальній військ раді. Після військ старшини за своїм значенням йшли курінні отамани та так звані батьки (колишні військ запорізькі старшини), а також військ служителі - довбиш, пушкар, товмач, канцеляристи, бунчужний та хорунжий. Курінна старшина обиралася на курінних зборах, а паланкову старшину призначав Кіш. До паланкової старшини входили полковник, осавул, писар, підосавул, підписар.
Царський уряд проводив політику, спрямовану на обмеження автономного устрою НС. Остаточне рішення про ліквідацію НС було прийняте після завершення рос-турецької війни 1768-1774. Катерина ІІ видала указ, в якому безпідставно звинувачувала запоріжців у державній зраді, наказала заарештувати козацьку старшину, розпустити Запорізьке військо, зруйнувати Січ. Напртравня - поч червня 1775 царське військо під командуванням генерала П. Текелі втупило у запорізькі володіння, захопили і зруйнували С. Заарештовану старшину було заслано у Сібир і Соловецькі острови. Січову скарбницю та майно було конфісковано, а землі Запоріжжя включено до складу Новоросійської та Азовської губерній. Незадоволені діями рос уряду козаки покинули Запоріжжя. Частина запоріжців переселилася у турецькі володіння, в Добруджу, де вони заснували Задунайську Січ.
