Справжнім творцем матеріальних і духовних цінностей був народ.
Животворним джерелом і основою духовної культури була усна народна творчість, яка зародилася ще в давні віки. У глибоко поетичних творах — історичних і обрядових піснях (весільних, похвальних та ін.), казках, заклинаннях, загадках, приказках, билинах і т. ін.— народ оспівував свою працю, боротьбу проти зовнішніх ворогів і феодалів, виливав свою радість і тугу. Найбільш популярними героями билин були воїни-богатирі Ілля Муромець, Добриня Нікітич та Альоша Попович і селянин-орач Микула Селянинович.
Неоцінене значення для розвитку давньоруської культури мала поява писемності, яка виникла на Русі не пізніш ніж у IX ст., тобто ще до запровадження християнства. Уже в першій половині X ст. укладалися письмові договори з Візантією (944 p.)
Поява і розвиток писемності сприяли поширенню освіти на Русі. Уже за часів Володимира Святославича і Ярослава Мудрого засновуються школи для навчання князівських і боярських дітей, а також дітей старост і священиків. Одною з перших бібліотек була при Софійському соборі, заснована в 1037 р.
. Одним з найвидатніших письменників XI ст. був митрополит Іларіон. У своєму творі «Слово про закон і благодать», написаному між 1037 і 1050 рр. Іларіон вихваляє діяльність князя Володимира. Серед церковної літератури поширення набули «житія святих» і «повчань».
Серед письменників видатне місце належить Володимиру Мономаху. У «Повчанні дітям». Найвидатнішим є початковий літопис, або «Повість временних літ», яка в її першій редакції була складена в Києво-Печерському монастирі у 1113 р. ченцем Нестором (1056—1114 рр.) і в якій виклад доводився до 1110 р.
В той час у Русі будували красиві дерев'яні й кам'яні будівлі. Розвивається живопис: фрески — малюнки водяними, мінеральними фарбами по сирій вапняній штукатурці; мозаїка — викладання зображення з шматочків різнокольорового скла або смальти. Одночасно з цим набули поширення книжкові мініатюри — заставки та заглавні літери рукописних книг. Високохудожні мініатюри знаходимо в найдавніших руських книгах, що дійшли до нас, — «Євангелії», переписаному в 1056—1057 pp.
До найдавніших пам'яток кам'яної архітектури належить Десятинна церква у Києві.
У 1036 р. було збудовано Спасо-Преображенський собор у Чернігові, що відбудований і реставрований після Великої Вітчизняної війни 1941 —1945 pp.
За Ярослава Мудрого у Києві збудовано Софійський .собор (закладений у 1037 р.). За Ярослава верхня частина Києва була обнесена валом з трьома брамами, головна з них дістала назву Золотих воріт.
Одночасно з церковними зводилися й світські будівлі — розкішні дерев'яні і кам'яні хороми, палати, «золотоверхі тереми», де жили князі і бояри. Водночас прості люди жили в дерев'яних напівхатах–напівземлянках
Багато високохудожніх предметів із золота і срібла знаходять археологи — намисто, діадеми, персні, сережки, браслети, буси та ін., які свідчать про високий рівень розвитку прикладного мистецтва, про здібності й майстерність староруських майстрів.
Любили східні слов'яни музику, пісні, танці, які розвивалися на народній основі.
