здесь мог бы быть заголовок вашего вопроса ;)

Загальні відомості про захист рослин.

1.Захист рослин базується на знання -Ентомології,Фітопатології в засобах і заходах,які спрямовані на обмеження чисельності та поширення шкідливих організмів.Ентомологія-це наука,яка вивчає морфологію,біологію та будову комах.Фітопатологія-це наука,яка вивчає відхилення вд нормального розвитку рослини,причини їх появи та шляхи усунення.Засоби-це речовини хімічного або біологічного походження,які обмежують чисельність та поширення шкідливих організмів.Заходи-це дії,які спрямованні на обмеження та чисельність поширення оргранізмів.

Головні завдання захисту рослин:1.своєчасне виявлення шкідливих організів.2.збереження врожаю та декоративності рослин.3.своєчасне обмеження чисельності та поширення шкідливих організмів.

До шкідливих організмів належать представники рослинного світу:1.гриби.2.бактеріії.3.віруси.4.мікроплазмені організми.5.рослини паразити та напівпаразити.До шкідників та тваринного світу належать:1.хребетні.2.безхребетні.Безхребетні поділяються на 3 типи:тип крупні черви(клас нематоди,галові нематоди).тип молюски(клас червоні молюски,слимак равлик),тип членостоногі(ракоподібні,павукоподібні).Найчисельнішим вважається клас комах.

Комахи:зовні вкриті хітиновою оболонкою,яка виконує роль скелету.Тіло-комахи складається з трьох частин:1.голова.2.тулуб.3.череп.Голова-представляє собою капсулу на якій розташовується предатки(вусуки,глаза,одна пара скаладних,декілька простих ,ротові органи.Тулуб- має три відділи:1-,2-,3-грудний ввіділ.Кожен відділ має одну пару ніг.

4. Хірургія та лікування дерев. Загальний догляд за рослинами.Для того що б дерево прослужило вашому саду не один десяток років, за ним необхідно ретельно доглядати, бо спека, підвищена вологість і гризуни можуть легко піддати його хвороб і в результаті зелена садова рослинність швидко гине. 

ора дерева є показником його здоров'я. Саме по корі можна визначити хворіє дерево грибковими або іншими захворюваннями.

Найбільш часто пошкоджують кору дерева наступні фактори:

• Погодні умови (вплив спеки і морозу)
• Механічний вплив гризунів і комах-короїдів
• Пошкодження вірусами

Для того що б уникнути даних несприятливих впливів, необхідно здійснювати заходи щодо захисту кори, найбільш популярним з яких є побілка дерев.

5.Комахи.Будова комах.Ембріональний та постембріональний розвиток комах.

Тіло комахи   зовні вкриті хітиновою оболонкою,яка виконує роль скелету. Тіло комахи складається з трьох частин:голова,тулуб,череп.Голова представляє собою капсулу на якій розташовуються предатки:вусики,глада(одна пара складних.,декілька простих),ротові органи.Тулуб має три відділи:1-ший,2-гий,третій-грудний відділ.Кожен відділ має одну пару ніг.

Розвиток комах:Поділяється на 2 періоди:ембріональний,постембріональний.

Еммбріональний починається з моменту запліднення або  відкладання яєць.закінчується появою личинки.Яйце може мати різну форму та забарвлення,відкладають по одиноко або групами,можуть розташовуватися на поверхні субстрату або в середині.

Постембріональний розвиток починається з моменту появи личинки і закінчується статевою зрілістю комахи.

Під час постембріонального розвитку личинки,які розвиваються,можуть бути подбні,або не подібні до дорослих осіб.Личинки,які подібні до дорослих осіб називаються-імагоподібні.Личинки,які не подібні можуть бути:черв.якоподібні,гусенецоподбні,та камподеоподібні.

Під час свого розвитку комахи набувають перетворень,які називаються-метаморфози.Він може бути:повний та не повний.Повний має 4 фази розвитку.Неповний 3 фази розвитку.

Етапи розвитку:1.яйце,2.личинка.3.лялечка.4.імаго(доросла особина).Інколи комахи лялечки приховують у кокони.\

Кокони бувають:1.павутинисті.2.грунтові.

6.Систематика класу комах.

Клас комахи налічує 34 ряди.Для класифікації використовують наступну градацію:тип-клас-під клас-відділ-ряд-рід-вид.

Назва комахи складається з двох слів: Scotia Segetum.

 Scotia-совка,Segetum- озима.

Клас комахи поділяють на 2 під класи:1.первиннобезкрилі,2.крилаті.

Під клас крилаті поділять на 2 відділи:1.з не повним перетворенням.2.з повним перетворенням.

До відділу з не повним перетворенням належать:

1.Ряд рівнокрилі(попелицеві,алейродиди,кокциди,листоблішки,цикадові)

2.Ряд бахромчастокрилі або крипсид(трипсові).

3.Ряд прямокрилі(цвіркунові,саранові,коникові,вовчкові).

4.Ряд напівтвердокрилі або клопи(клопи).

До відділу з повним перетворенням належать:

1.Ряд твердокрилі або жуки(довгоносики,листоїди,кокцинеліди,пластинчастовусі,гнойовики)

2.Ряд лускокрилі:(метелики,моль,вогнівки.парусники,шовкопряди,плодожерки)

3.Ряд перетинчастокрилі(оси,бджелі,мурав.ї,пильщики,наїзники)

4.Ряд двокрилі або мухи(комарі,мухи,гедзь,ктирь.)

5.Ряд сітчастокрилі(верблюдки,золотоочки).

Екологія комах

Екологія комах — це наука про те, як комахи, індивідуально або у спільноті, взаємодіють з навколишнім середовищем або екосистемою. 
Світло Вплив світла на комах різноманітне. Орієнтація в польоті Світло потрібен крилатим комахою для орієнтації в польоті, тому в глибоких печерах крилатих комах немає. Комахи здатні розрізняти кут падіння сонячних (і місячних) променів, коректуючи по ньому напрямок свого руху.

Температура - один з головних чинників, що визначають життя комах, так як вони є холоднокровними тваринами. Швидкість процесів в організмі комах безпосередньо залежить від температури навколишнього середовища. Зокрема, описані випадки загибелі від голоду комах з кишкою, заповненої глюкозою, при низьких температурах - через сильного уповільнення всмоктування. 

Занадто низькі або дуже високі температури в цілому знижують активність комах. Клопи, жуки, цикадки і крилаті мурахи більш чутливі до зниження температури, ніж двокрилі і метелики. В арктичних умовах, де активність можлива лише протягом короткого інтервалу часу, температура може майже повністю визначати поведінку комах; в умовах помірної зони - взимку, навесні і пізньої осені, в окремі дні і влітку, а в пустельній зоні - майже щодня в літній час.

Множество видов насекомых приносят немало проблем для человечества: переносят опасные болезни, являются паразитами или просто досаждают человеку. Насекомые съедают или портят около 10 % всех пищевых продуктов, производимых человечеством и заражают каждого шестого человека патогенами (блохи, вши, клопы, комары, мухи, тараканы и др.).

Но есть и насекомые, приносящие человеку непосредственную пользу: к примеру, благодаря пчёлам возможно производство мёда. Паразитические наездники и хищные муравьипомогают в борьбе с вредителями сельского и лесного хозяйства.

7.Фітопатогенні гриби,віруси,бактерії,мікроплазмені організми,квіткові рослини-паразити.Хвороби рослин.

Хвороба-це зміни,або відхиленні в життєдіяльності рослини,яке призводить до втрати декоративності часткової або повної втрати врожаю,часткові або повної загибелі рослини.

Хвороби виникають під дією потогенів,або під дією несприятливих зовнішніх умов.

Хвороби,які не виникають під дією несприятливих умов зовнішніх умов називають-не інфікаційні.Вони не передаються від хворої рослини до здорової.

Хвороби,які викликаються патогенами називаються-інфікаційними.Вони передаються від хворої рослини до здорової.

Патогеном називають вид гриба,віруса,бактерії,мікроплазменнного організму,квіткової рослини паразиту,які порушують нормальний розвиток рослин.

Патогени,які викликають захворювання рослини називаються-фітопатогенними.

Хвороби,які викликаються фітопатогенними вірусами називаються-вірози.Проявляються у вигляд мозаї,жовтух,карликові,виродливість,строкастість.

Хвороби,які викликаються фітопатогенними бактеріями називаються-бактеріози.Проявляються у вигляді:гнилей,плямистості,пухлини,виразки,рак,нарости.

Хвороби,які викликаються грибми та мікроплазменими бактеріями називаються-мікози.Проявляються у вигляді плямистості,гнилей,нальотів,нарости.

Масове зараження рослини називається-епіфітотії.

Фітопатогенні гриби

Гриби-нижчі рослинні організми,які не мають хролофілу.Тіло представлене міцелієм або грибницею.Міцелій  в залежності від зовншніх умов може утворювати:ризоморфи,склероції,тяжі.

По вдношенню до субстрату міцелій може бути:екзофітний,ендофітний.

Гриби розмножуться:вегетативно та репродуктивно.

Вегетативно-любою частинкою міцелію.Репродуктивно-за допомогою спор.Репродуктивне розмноження може бути:статеве та безстатеве.

При безстатевому розмноженні утворюються-зооспори та конідії.

При статевому розмноженні утворюються-зигоспори,ооспори,аскоспори,базидіоспори.

Гриби можуть передаватися через грунт,заражений насінневим та садівним матеріалом,інструментом,робочим одягом.Зараження відбувається через механічні пошкодження та природні отвори.

Інфекція може передаватися повітряними масами,рясними спадами,комахами,соком рослини.

Фітопатогенні віруси.бактерії

Зберігаються фітопатогенні бактерії в основному з рослинними залишками в грунті, але нетривало, лише до повного розкладання (перегнивання) рослинних залишків. Без зв'язку з ними в грунті фітопатогенні бактерії швидко втрачають свою патогенність, оскільки пригнічуються іншими грунтовими мікроорганізмами-антагоністами (грибами, бактеріями, актиноміцетами).

Фітопатогенні віруси викликають мозаїчні хвороби, жовтяницю, карликовість. Їх характерна особливість - поява слабоокрашенних плям або цілих ділянок, а також затримка росту рослин. Крім вірусів, до фітопатогенів відносять і віроіди.

Фітопатогенні мікроби можуть проникати в рослини через природні утворення (сочевички, нектарники, залозки, кореневі волоски) і пошкодження. Деякі мікроорганізми виробляють ферменти, що лізують кутикулу рослин, що полегшує впровадження збудника.

Гриби, що вражають рослини, можуть у разі приготування з ураженого зерна продуктів харчування спричинити харчові отруєння — мікотоксикози. Гриб вражає рослини родини злакових: утворюються склероції гриба (ріжки). В умовах підвищеної вологості, низької температури на вегетуючих або скошених рослинах можуть розвиватися гриби родів Fusarium, Penicillium.

Більше тисячі відомих захворювань рослин спричинюються вірусами. Вірусні хвороби рослин найчастіше розповсюджуються безхребетними (комахами, нематодами). Комахи (попелиці, цикадки) переносять вірус разом із соком, який витягують з флоеми або клітин епідермісу. Ознакою вірусних захворювань є поява некрозів — ділянок мертвої тканини. Віруси, що спричинюють хвороби рослин, поділяють на збудників мозаїки і жовтяниці.

Вірусні захворювання:

- Мозаїчна хвороба.Для мозаїчної хвороби характерні різноманітні за формою плями і смуги, білі або жовтуваті на листочках, світлі або темні на квітках, що викликається розпадом хлоропластів. Мозаїка, як правило, володіє якимсь малюнком — концентричними колами, кільцями або смужками, розташованими в якомусь порядку або візерунку. Крім того, в більшості випадків відбувається деформація листків — вони зморщаться або стають кучерявими. Дуже часто хворіють бегонія, калла, гідрангея, пеларгонія, примула.

- Курчавість листя. Курчавість листя — вірусне захворювання, супроводжується появою на листках численних дрібних плям приблизно 1-2 мм, які незабаром, висихають. Листя стають зморшкуваті, кучеряве, квітки деформовані. Під час хвороби можуть з'являтися сіро-білі або світло-жовті плями і лінії. Дуже часто хворіють гідрангея, примула, пеларгонія, пуансеттия.

- Пожовтіння листя (або жовтяниця). — це вірусне захворювання, при якому листочки стають жовті або жовто-зелені. Рослина погано росте, стеблинки стають ламкі тому, що в стеблах накопичується велика кількість крохмалю, клітини прямо таки забиваються крохмалем. На листочках теж може з'явитися мозаїка (кола, плями). Жовтяниця може виявлятися не на всій рослині, а на окремій гілочці — можна спостерігати хлороз листя і в той же час може з'явитися нове листя, але маленьке і вже з хлорозом.

8.Заходи по обмеженню чисельності шкідливих організмів.Агротехнічні заходи.

Заходи поділяються на:пасивні та активні.

До пасивних заходів належить:профілактичні дії,які спрямовані на попередження появи шкідливих організмів.До них належать:агротехнічні заходи,карантин рослин,спостереження за розвитком шкідливих організмів.

Агротехнічні заходи засновані на прийомах агротехнічного вирощування культури,які спрямовані на обмеження чисельності та поширення шкідливих організмів.

До агротехніки належить:

1.селекція та генетика.

2.обробіток грунту.

3.боротьба з бур.янами.

4.регулярний полив.

5.оптимальний температурний режим.

6.отптимальний режим вологості та освітлення.

7.режим підживлення.

8.знищення після збирання решток.

9.сівозміна.

10.культурозміна.

 

9.Карантин рослин.Карантинні об.єкти.

Карантин рослинпредставляє собою правовий режим, який включає систему державних заходів, спрямованих на захист рослин, продукції їх переробки, сировини, окремих вантажів від карантинних об’єктів.

В особливих випадках встановлюють особливий карантинний режим; сутність якого полягає в режимі діяльності державних органів, який обумовлює тимчасове обмеження перевезення рослин і продукції з неї; режим спрямований на локалізацію та ліквідацію спалахів хвороб і вогнищ карантинних об’єктів.

За визначенням Міжнародної Конвенції з захисту рослин, карантинний шкідливий організм– це організм, що становить потенційну небезпеку для економіки країни, де він відсутній або має обмежене розповсюдження і проти якого здійснюється активна боротьба та застосовуються регламентовані заходи. Згідно з термінологією Конвенції шкідливим організмом може бути “будь-яка форма рослини чи тварини або будь-який патогенний організм, що завдає шкоди і є потенційною загрозою для рослин або рослинної продукції”. Це передусім: комахи, гриби, бактерії, віруси, бур’яни та ін.

До карантинних об’єктіввідносять збудників хвороб рослин, бур’яни, шкідники, які відсутні або знаходяться в обмеженій кількості на території України, однак при розповсюдженні можуть завдати значної шкоди рослинам і рослинній продукції.

Перелік карантинних об’єктів визначається Статутом з карантину рослин, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пов’язані з карантинними об’єктами підкарантинні матеріал і об’єкти, це може бути будь-який матеріал і об’єкт, які сприяють поширенню або за допомогою яких можуть поширюватися карантинні об’єкти.

Для обмеження розповсюдження карантинних об’єктів створюють карантинну зону, на якій встановлюється особливий карантинний режим.

Карантин рослин є необхідним захисним заходом, який сприяє збереженню культурних видів рослин, підвищенню їх врожайності і підвищенню ефективності сільського господарства.

Основними завданнями карантину рослин є:

• охорона території України від занесення або самостійного проникнення з-за кордону, карантинної зони карантинних об’єктів;

• проведення державних контролюючих заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні підкарантинних матеріалів та об’єктів, а також при виникненні вогнищ дотримання особливого карантинного режиму;

• здійснення державного контролю за своєчасним виявленням, локалізацією і ліквідацією карантинних об’єктів, а також попередження проникнення їх в регіони країни, де вони відсутні.

10.Хімічні заходи.Поняття про пестециди.Класифікація пестицидів.

Хімічний спосіб заснований на використанні хімічних отруйних речовинах для обмеження чисельності поширення шкідливих організмів.Усі хімічні отруйні речовини називаються-пестециди.

Пестециди повинні відповідати нормам регламентованими МОЗ УКР.,повинні бути не агресивними до теплокровних тварин,ентомофагів,рослин,повинні не накопичуватися в продуктах харчуванні,грунті,воді,повинні не забруднювати навколишне середовище,але повинні бути високотоксичними до шкідливих організмів та економічно вигідними.

Класифікація пестецидів

Пестециди класифікують за:

1.за хімічним складом.

2.за об.єктами використання.

3.за способом проникнення.

4.за характером дії.

5.за токсичністю.

За хімічним складом поділяться на:

1.хлорорганічні.

2.фосфорорганічні.

3.нітрофеноли.

4.нафтомінеральні масла.

5.група міді.

6.група сірки.

7.піретроїди.

За об.єктами використання:

1.інсектициди(вбиває комах)

2.фунгіциди(проти грибних захворювань)

3.вірусоциди(проти вірусів)

4.бакторициди(проти бактерій)

5.гербіциди(проти небажаної рослинності-бур.янів)

6.акаріциди(проти кліщей)

7.нематіциди(проти нематод)

8.молюскоциди

9.альгіциди(проти водоростей)

10.арборіциди(проти дерев.янистої рослинності).

За способом проникнення:

1.контактної дії(призводе до зміни життєдіяльності організмів через шкірні покриви).

2.шлункової дії(призводить до зміни життєдіяльності організмв через шлунок).

3.фумігантної дії(призводить до зміни життєдіяльності через органи дихання).

4.системної дії(здатність проникати в рослину і вільно переміщатися,рослина при цьому стає отруйною).

За характером дії:

1.атрактанти(приваблюють)

2.репеленти(відлякують)

3.інгібітори(затримують розвиток рослини,тварини)

4.реторданти(пригніують розвиток і потовщують клітини)

5.десиканти(передчасне висихання)

6.дефоліанти(опадання листя)

7.феромони(приваблюють протилежну стать)

8.стерелянти(лишають здатність розмножуватися).

За токсичністю:

1.високотоксичні

2.токсичні

3.середньотоксичні

4.малотоксичні.

11.Застосування петицидів.Правила техніки безпеки при застосуванні пестицидів та збереження. Препаратні форми пестицидів(переваги та недоліки).Техніка безпеки з пестицидами.

Усі пестициди мають препаративну форму,яка в залежності від хімічного складу може бути у вигляді:розчинного порошку,сипучого порошку,водяного розчину,концетрату емульсії,розчинної пасти,пасти,аерозолі,гранули,водорозчинні гранули,дуст.

в залежності від препаративної форми,пестициди застосовують:

1.оприскування.

2.обпилювання.

3.внесення гранул.

4.протруювання.

5.отруєнні прилади.

Оприскування-це нанесення петициду у краплерідинному стані на оброблену поверхню.

Оприскування може бути:

1.багатолітражним.

2.малолітражним.

3.ультрамалооб.ємним.

Нормою називається-к-ть пестицидів,або робочої суміщі,що використовується для обробки одиниці поверхні(га на м2) обсягом (м3),або окремих об.єктів.

К-ть пестицидів у робочій суміщі,яку застосовують для обробки називається-концентрація.

Переваги оприскування:

1.малі витрати діючої речовини.

2.рівномірний розподіл пестициду по поверхні.

3.добре прилипання та утримання препарату.

4.швидка дія.

Недоліки:

1.велика к-ть води.

2.забруднення навколишнього середовища.

Обпилювання-нанесення пестицидів у пилеподібному стані на поверхні,що обробляються.

Недоліки:

1.значне забруднення повтря робочої зони.

2.велика витрата препаратів.

3.знесення препаратів вітром.

3.швидке змивання дощем.

Переваги:

1.високоефективний

Внесення гранул(суцільне,точкове,гніздове)

Недоліки:

1.забруднення грунту і вод.

Протрюювання-нанесення пестицидів,на насінневий або садівний матеріал.

Може бути:

1.завчасним(в 3 тижні до року)

2.передпосівний(за 5-10 дн.до посіву)

3.ПРИПОСІВНИЙ(в день до посіву)

Переваги:

1.не великі норми витрат.

2.екологічно майже безпечні.

3.високоефективні.

Недолки:

1.препарати,як правило високотоксичні.

Протруювання може мати ефект хеметерапії(хімічна імунізація)

Технка безпеки:

Персонал, що безпосередньо бере участь в організації та виконанні робіт із застосування, транспортування та зберігання пестицидів і агрохімікатів, підбирається з осіб, які мають спеціальну, професійну підготовку. Зазначений персонал щорічно навчається на семінарах або проходить перепідготовку на курсах сільськогосподарських інститутів, інших навчальних закладів та науково-дослідних організацій, уповноважених на проведення навчання з питань, пов'язаних із застосуванням пестицидів і агрохімікатів. 

Пестициди є біологічно активними речовинами і становлять потенційну небезпеку для природи і здоров'я людей. Тому роботу з хімічними засобами захисту рослин слід проводити з великою обережністю, увагою, акуратністю. Працюючи з пестицидами, робітники повинні мати і правильно використовувати засоби індивідуального захисту і спецодяг згідно з фізико-хімічними властивостями пестицидів та їх токсичністю.

Під час роботи з пестицидами забороняється приймати їжу та курити. Після проведення робіт необхідно ретельно вимити з милом руки, інші відкриті ділянки тіла та змінити одяг.

12.Шкідники коріння та сходів.

До шкідників коріння та сходів належать-поліфаги.Як правило більшість із них мешкає у грунті і живеться підземними організмами рослини.

До них належать:

1. Капустянка звичайна або вовчок звичайний(Gryllotalpa gryllotalpa)

2.Коник зелений (Tettigonia viridissima)

3.Ковалик посівний (Agriotes sputator)

4.Ковалик смугастий(Agriotes lineatus)

5.Кравець (Lethrus apterus)

6.Лучний метелик(Loxostege sticticalis)

7.Мідляк піщаний(Opatrum sabulosum)

8.Сарана перелітна або азіатська(Locusta migratoria)

9.Стебловий метелик(Ostrinia nubilalis)

10.Совка озима(Agrotis segetum)

11.Слимак польовий(Agryolimax agresti)

 

13.Шкідники хвої та листя.

Шкідники хвої та листя поділяють на 2 групи:

1-сисні

2.гризучі.

До сисних шкідників належать:

1.Попелиця оранжерейна або персикова( Myrodes persicae)

2.Трипс тютюновий(Thrips tabaci)

3.Хермес звичайний сосновий(Pineus pini)

4.Попелиця кров.яна(Eriosoma lanigerum)

5.Шитівка каліфорнійська (Quadraspidiotus perniciosus)

6.Шитівка яблунева комоподібна (Lepidosaphes ulmi)

7.Несправжньощитівка акацієва (Porthenolecanium corni)

8.Філоксера виноградна( Viteus vitifolii)

9.Цикадка червонокрила(Zygina flammigera)

10.Червець виноградний борошнистий(Planococcus citri)

11.Звичайний павутинний кліщ(Tetranychus urticae)

Шкідники з гризучими аппаратами:

1.Золотогуска (Euproctis chrysorrhoea)

2.Листовійка зелена дубова (Tortrix viridana)

3.Листоїд тополевий(Chrysomela populi)

4.П.ядун зимовий(Operophthera brumata)

5.П.ядун-обдирало плодовий(Erranis defoliara)

6.Хрущ травневий східний(Melolontha hippocastani)

7.Шовкопряд непарний(Ocneria olispar)

8.Шовкопряд кільчастий(Malocosoma neustrum)

9.Пильщик звичайний сосновий(Diprion pini)

10.П.ядун сосновий(Bupalus piniarium)

11.Совка соснова(Panolis flammea)

12.Хрущ мармуровий(Polyphylla fullo)

13.Шовкопряд монашка(Ocneria monacha)

14.Шовкопряд сосновий(Dendrolinues pini)

 

14.Шкідники стовбура та гілок.

До шкідників належать:

1.хребетні

2.безхребетні. 

Із хребетних найбільшу шкоду завдають(бобри,зайці,мишоподібні)

Із безхребетних,які належать до ряду жуки,до ряду лускокрилі, та до ряду пильщики,рідше до ряду двокрилих.

Найчастіше зустріаються:

1.Заболонник зморшкуватий (Scolytus rugulosus)

2.Златка вузькотіла грушева( Agrilus sinuatus)

3.Склівка яблунева( Synanthedon myopaeformis)

4.Червиця в.їдлива (Zeuzera pyrina)

5.Склівка смородинна (Aegeria tipuliformis)

6.Заболонник дубовий (Scolytus intricatus)

7.Златка дубова вузькотіла (Agrilus angustulus)

8.Златка зелена вузькотіла (Agrilus viridis)

9.Коро.їд дубовий непарний (Xyleborus monographus)

10.Склівка велика (Sesia apiformis)

11.Червиця пахуча ( Cossus cossus)

12.Вусач чорний сосновий (Monochamus galloprovincialis)

13.Довгоносик великий сосновий  (Hylobius abietis)

14.Короїд вершинний (Ips acuminatus)

15.Підкоровик сосновий  (Aradus cinnamomeus)

16.Рогохвіст великий хвойний (Urocerus gigas)

 

Кров’яна попелиця

 

Ряд-рівнокрилі.

Кров'яна попелиця пошкоджує яблуню, зрідка грушу, айву, горобину, глід лише південних областях України. Тіло вкрите довгими білими волосками. Якщо личинку попелиці роздавити, то з неї виділяється червона рідина, схожа на кров. Зимують личинки і безкрилі самки на коренях і частково у кроні дерева. Навесні личинки, які зимували на коренях, піднімаються у крону дерев, оселяються у тріщинах кори і починають висисати сік із стовбурів і гілок. Із появою молодого приросту попелиці оселяються на ньому. Із личинок розвиваються самки, які без запліднення народжують 20—150 личинок. Протягом літа може бути 10— 17 поколінь. Улітку З'являються крилаті самки, які перелітають на інші дерева, де без запліднення народжують личинок. У середині літа більшість личинок переходить на корені. Восени на деревах з’являються крилаті самки та самці, які перелітають на в’яз, де після спарювання самки відкладають по одному яйцю, але личинки, що виплоджуються із цих яєць, гинуть. Тому статева форма кров’яної попелиці в умовах України не має значення і шкоди деревам не завдає. У місцях живлення попелиць на корі утворюються здуття, на яких потім з’являються тріщини та глибокі виразки.Заходи захисту. Дотримання карантинних заходів. Розселення афелінуса в нові осередки шкідника. З цією метою з осені заготовляють живці яблуні з муміями попелиць, заселених афелінусом. Навесні живці розвішують по 15 – 20 на 1 га. У веснянолітній період при чисельності, що перевищує 10 – 12 колоній попелиць на 100 молодих пагонів, дерева обробляють інсектицидами.

 

Павутинний кліщ

 (Tetranychidae) — родина підкласу кліщі

Тип:	Членистоногі (Arthropoda)

Зазвичай вони оселяються на зворотному боці листка і дуже швидко розмножуються. Викликають пошкодження рослин, проколюючи їх клітини для живлення. Живляться на кількох сотнях видів рослин.

При ураженні павутинними кліщами рослина покривається павутиною. Оскільки ці кліщі надають перевагу теплому і сухому повітрю. Якщо рослина не дуже ушкоджена, можна потерти листя з обох боків й стебла мильним розчином. За значного ураження застосовують обприскування інсектицидамиабо колоїдною сіркою.

Непарний шовкопряд 

Латинська назва: Ocneria dispar

Ряд: лускокрилі — Lepidoptera

Самка і самець різко відрізняються за розміром.Самка велика.Крила-бруднувато білі,не здатка до перельотів.Личинка-сіра або сірувато-бура,до 10-12 см.На спених сегментах по 2 сині і 2 червоні бородавки.Волоски-отруйні,викликають сверблячку.Шкодить личинка обгризаючи листя,є неюезпечним шкідником деревних і плодових порід.Генерація-однорічна.Характер пошкодження грунто-об.єдання.

Заходи захисту. Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів. Обробка на деревах старшого віку яйцекладок нафтою або соляровим маслом за допомогою жорсткої щітки. Перед відродженням гусениць — накладання на стовбури вище від яйцекладок клейових поясів. За наявності 1 – 2 яйцекладок на дереві — обробка біопрепаратами або інсектицидами на початку міграції гусениць у крону.

 

Борошнистий червець (Pseudococcus)

Ряд:

Клопи

Тип:	Членистоногі

Ці комахи вкриті білим восковим нальотом, що захищає комаху від негативного впливу зовнішнього середовища. Самці вміють літати, самиці втратили здатність до польоту та ведуть сидячий спосіб життя. Представники роду є шкідниками рослин.Один з найнебезпечніших шкідників, що наносить шкоду кімнатним рослинам. Комаха, що смокче – виростає до п'яти міліметрів у довжину. Пошкоджує в переважно молоді пагони і листові пазухи, а при масовому ураженні рослини – і листя. Є як крилаті, так і безкрилі екземпляри. У других овально-видовжене тілесного кольору тільце, по краях знаходиться щетина, а саме тільце укрито борошнистим нальотом білого кольору. У крилатих екземплярів тільки одна пара крил.Самка борошнистого червця може відкладати вздовж жилок, в листових пазухах і на нижній стороні листової пластини до двох тисяч яєць, які не бояться води, тому що мають захист у вигляді опушення. Личинки заселяють усю рослину, аж до коренів рослини, і протягом усього життя мають можливість пересуватися. Усі види червців виділяють липку рідину, на якій селиться сажистий грибок. У уражених рослин починає жовтіти і опадати листя, пагони припиняють ріст, рослина слабшає і гине. Шкідники можуть ховатися під корою або під цибулинні луски, що ускладнює знаходження шкідника.

Якщо рослина не сильно заражена, то достатньо змочити тканину в мильному розчині і видалити з її допомогою червців і їх виділення з рослини. Після цього потрібно три рази обробити рослину розчином зеленого мила, відваром цикламена, тютюновим або часниковим настоєм через кожні сім-десять днів.

Якщо ж рослина уражена серйозно, то після механічного видалення червців, необхідна триразова обробка через тиждень одним з інсектицидів: Вертімек, Фітоверм, Актеллік, Фосфамід, Тіофос, Фозалон. Не виключено, що може знадобитися обробка кількома препаратами, поки знайдеться найбільш підходящий.

 

Нематоди

Нематоди - ці крихітні черв'яки живуть у вологому середовищі на ґрунті, на живих і загиблих рослинах і тваринах і всередині них. Розмножуються, відкладаючи яйця. Є небезпечними шкідниками, з якими важко боротися.

Розрізняють три групи нематод: 

• Галлові нематоди в корінні, викликають своїми виділеннями потовщення на коренях - галли, в яких хробаки живуть і розмножуються. При руйнуванні галл яйця потрапляють в ґрунт, звідки личинки поширюються далі.
• Нематоди з вільною формою цист в корінні, руйнують їх оболонку. Після запліднення тіло самки перетворюється на цисту (резервуар з яйцями) коричневого кольору, що звисає з зовнішньої сторони кореня. Циста може зберігатися у ґрунті роками, чекаючи сприятливих умов.
• Вільні нематоди не прикріплюються до коріння в одному місці, а переповзають з місця на місце.

Уражені рослини чахнуть і гинуть від нестачі поживних речовин в результаті відмирання пошкоджених коренів. Швидкому розмноженню нематод сприяють тепло і вогкість. Пошкоджують багато видів тропічних і субтропічних рослин. 

Про ураження листовими нематодами свідчать спочатку жовтуваті, згодом бурі і потім чорні плями на листі, листя дрібніє, деформуються і врешті-решт опадають. У грунті шкідник живе недовго, в сухому листі зберігає живучість роками. 
Поразка стебловими нематодами викликає пригнічення розвитку і росту рослин, стебла викривляються і деформуються, всихають верхівкові нирки.

Уражені галової (кореневої) нематодою коріння перероджуються. На них утворюються круглої як намистинки або неправильної форми потовщення і пухлинні здуття (галли), які нерідко виглядають як намисто (можна побачити, змив грунт з коріння). У сенполій основними ознаками на поверхні є: потовщення і розтріскування стебла, сильний неконтрольоване зростання пасинків.

Профілактичні заходи: 
Карантин для нових рослин. Дезінфекція посуду, інструменту (найпростіша захід - ошпарюванням окропом). Стерилізація субстрату на водяній бані при температурі +50-55 С не менше 10 хвилин. Можна знешкодити грунт хлорпікрином (20-40мл на 1кв. М), формаліном або сірковуглецем. 
Після обприскування рослин дати їм швидко обсохнути, при низьких температурах містити рослини у відносно сухих умовах. 
Способи боротьби: 
Боротьба за допомогою хімічних препаратів в домашніх умовах не має сенсу. Окремі пошкоджені рослини необхідно знищити, нематодою можна заразити інші рослини через піддони і горщики. Тому необхідно ретельно прибрати всі рослинні залишки з того місця, де стояло уражена рослина. Продезінфікувати горщик і піддон краще 40% водним розчином формаліну. 

 

Кільчастий шовкопряд

 

Борошниста роса дубу.

Збудник - борошнистий гриб Microsphaera alphitoides, рідше М. silvatica. Найбільш часто і сильно вражає дуб звичайний, зимовий, гірський, пухнастий, рідше інші його види. Особливо страждають сіянці, молоді рослини. Початкові ознаки хвороби (у вигляді легкого нальоту білого паутинистого міцелію на уражених частинах рослин) зазвичай виявляються в кінці весни - початку літа. Згодом наліт ущільнюється, і стає борошнистим. Конідії розносяться вітром, і відбувається повторне зараження молодих частин рослин. До кінця вегетації на міцелії з'являються чорні точкові плодові тіла, к-які зимують на опалому листі. Навесні наступного року в них знову дозрівають сумки з сумкоспорами. В умовах м'якого клімату гриб може замовити міцелієм в нирках, іноді на пагонах.

Заходи боротьби: знищення восени опалого, уражених Б. р. листя дуба; внесення підвищених доз калійно-фосфорних добрив, що прискорюють формування листя і одревеснение пагонів; химич. обробка рослин (до появи ознак хвороби) колоїдної сіркою.

  Моніліоз плодових культур

Шютте снігове

Сніжне шютте. Його збудник має чудову холодостойкостью, діяльний навіть при мінусовій температурі, а в березні, коли вона в товщі снігового покриву на гілках піднімається до + 0,5 ° C, розвиває свій міцелій стрімко - так що гілки, що звільнилися від снігу, «зачохлені» біло -Серія паутіністий плівками цього міцелію. Плівки скоро зникають, а хвоя буріє і починає відмирати. Відмирання нерідко захоплює і молоденькі пагони поблизу місця зараження. Потім колір хвої стає червонувато-рудим. Ще пізніше - попелясто-сірим. Вона тендітна, ламка, кришиться під пальцями, проте не поспішає самостійно опадать.Поражает воно тільки хвою.
Заходи боротьби і профілактики шютте.

1. Ретельно вибирайте посадковий матеріал. (Наприклад: там, де від шютте страждає Сосна звичайна, використовуйте Сосну скручену.)

1а. Він повинен бути спочатку здоровим.

2. Вибираючи місце для посадки «хвоеносітельніц», врахуйте:

2а) затінення і середа з підвищеною вологістю досить сприятливі для описуваного захворювання;
2б) шкідливість його посилюється високим рівнем і тривалим таненням снігу.

3. Не загущающих посадки.
4. Загиблі рослини видаляйте і спалюйте без зволікань.

5. Обрізуйте і знищуйте засохлі гілки.

Судинний мікоз дубу

Хвороба, викликається сумчастих грибами з роду Офіостома.Болезнь носить яскраво виражений вогнищевий характер і може протікати в гострій і хронічній формах, остання зустрічається частіше. При гострій формі в'янення починається з кінців гілок і швидко поширюється по всій кроні. Листя в цьому випадку закручуються краями вгору, набувають жовтуватого або бронзову забарвлення і через 3-6 тижні. після зараження опадають.

Якщо зараження відбувається в кінці літа, листя буріють і обпадають НЕ скручуючись, а частина їх зберігається на гілках зімой.Под корою всохлі дерев утворюються скупчення міцелію, що виступають з тріщин кори. Хронічна форма хвороби характеризується поступовим відмиранням крони, що супроводжується її деформацією. Подібний тип всихання спостерігається в дібровах, які перебувають під тривалим впливом несприятливих екологічних факторів. При хронічній формі хвороби всихання починається з окремих гілок. Листя на них зменшуються в розмірах, жовтіють, буріють і опадают.Достоверний ознака хвороби - уражені судини.

На поперечному зрізі уражених гілок вони виявляються за наявністю бурих або темно оливкових плям і точок, а в окремих випадках - по зміні забарвлення всієї заболоні. На тангентального зрізах внутрішні симптоми мають вигляд темно бурих переривчастих тяжів довжиною від 0,01 м до 2 м. Хвороба вражає дуб в природних насадженнях і культурах в різних лісорослинних умовах, охоплюючи заплавні і нагірні діброви. Ступінь ураженості судинним мікозом дуба не залежить від складу, повноти і бонітету насаджень.
Сильніше страждають від хвороби порослеві насадження дуба, що характеризуються зниженою стійкістю.

Хвороба призводить до ослаблення, усихання і розпаду дубових насаджень. Вогнища судинного мікозу дуба часто стають вогнищами опенка осіннього і некрозно хвороб, прискорюють всихання дуба.

Заходи захисту: нагляд за появою і поширенням хвороби; санітарні рубки з негайною вивезенням зрубаної деревини; прибирання і знищення порубкових залишків, що є джерелом інфекції; дезінфекція пнів фундазолом; своєчасна боротьба зі стовбуровими шкідниками; закладка лесосеменних ділянок в здорових, біологічно стійких насадженнях.

Чорна плямистість клену

 

Чорна плямистість (збудник - гриб Rhytisma acerinum). Поширена в природних насадженнях. Свідчить про хорошу екологію району, так як розвиток гриба можливо тільки в місцях, віддалених від джерел атмосферного забруднення.

Як такої шкоди від цієї хвороби немає, єдине, листя опадає трохи раніше і декоративність листя різко знижується.
У першій половині літа на листках з'являються великі округлі жовтуваті плями. Пізніше на них розвивається щільна грибна тканину - строма. При цьому плями стають чорними, опуклими, блискучими, діаметром 1-1,5 см, з жовтим ободком.
Спочатку в стромі розвивається конідіальне спороношение, яка здійснює зараження листя в літній період. Восени в Стром формуються плодові тіла - апотеции, зимуючі на опалому листі. Навесні наступного року утворюються в апотециях аскоспори виробляють первинне зараження листя.
Чорна плямистість вражає різні види клена.

Методи боротьби з хворобами клена:

В системі заходів боротьби з хворобами клена велике значення має нагляд за появою і поширенням хвороб. Нагляд проводять в період, коли найбільш чітко проявляються характерні симптоми хвороб - з моменту повного облиственими і до кінця літа. Такі спостереження дозволяють своєчасно планувати і проводити захисні заходи.
Для зниження поширення борошнистої роси та плямистостей треба знищувати опале листя, на якій зберігаються збудники у вигляді міцелію або плодових тел. У боротьбі з борошнистою росою і пятнистостями листя досить ефективний хімічний метод, однак його застосування доцільно лише при широкому поширенні цих хвороб.
У період вегетації проводять 2-3 кратне обприскування крон фунгіцидами захисної дії, що перешкоджають проростанню спор збудників і зараження листя. Обробки слід починати при появі перших ознак хвороби на листках (білий борошнистий наліт, плями різної форми, забарвлення, розміру). Повторні обприскування в залежності від погодних умов проводять з інтервалом в 1-2 тижні.

 Вірусні та бактеріальні хвороби

Хвороби викликаються вірусами (від латинського слова virus — отрута) — найдрібнішими збудниками інфекційних захворювань рослин і тварин. Вони настільки малі, що проходять крізь бактеріальні фільтри, за що і отримали назву фільтруючих вірусів.

Найчастіше вірус потрапляє на рослину з комах-шкідників, таких як трипси, кліщі, червець і попелиця. Також переносниками вірусів в клітини рослин бувають суперечки грибів. Ознаки вірусного захворювання дуже різноманітні. По-перше, істотно сповільнюється зростання листя і всієї рослини в цілому. По-друге, різко змінюють форму квітки і листя. По-третє, стебла і листя повністю змінюють забарвлення (жовтяниця), або на них виявляються різні рисочки, смужки, цятки (мозаїчний вірус) або прояснені каблучки і плями (кільцева плямистість)

Вірусні хвороби у кімнатних рослин зустрічаються досить-таки рідко і зовсім не піддаються лікуванню. Уберегти ваші рослини зможе тільки профілактика, яка ґрунтується на винищення всіх шкідників, що переносять вірус. Бактеріальні захворювання Бактерії потрапляють в клітини рослини через дрібні пори і різні пошкодження. Це може статися через полив неякісною водою. Характерними ознаками захворювань, викликаних бактеріями, є в'янення, загнивання, на стеблах з'являються чорні смуги, пагони тріскаються, листя набувають жовтого кольору і обпадають. Іноді на рослині з'являються слизові виділення і нарости. Найбільш поширені бактеріальні хвороби: Бактеріальна гниль - загнивання кореневої системи. Часто виникає через вологих умов утримання рослини. В основному зустрічається у диффенбахій, цикламенів, сансевієрія і сенполій. Бактеріальний рак - нарости і новоутворення на стеблі, коренях. Зустрічається у олеандрів, бегоній, каланхое та Малоч. Масляниста плямистість - швидкозростаючі світлі масляні плями на листі, стеблах і квітках. Виникає при надлишку добрив, високій температурі і вологості повітря. Зустрічається у пеларгонії, плющів і бегоній.

 

  Плямистості листя. 

Плямистість листя - одна з найбільш проблемних тем в декоративному квітникарстві. Страждають від інфекцій, що викликають появу плям, багато кімнатні та оранжерейні культури.

Причини появи плямистості листя

Плямистість листя кімнатних рослин викликають мікроскопічні гриби, бактеріальні організми або вірусні частки. Одна з менш поширених причин виникнення плямистості листового апарату - дрібні грунтові черви нематоди. Різноманітність, а також необхідність вибору безпечних для людини засобів захисту ускладнює боротьбу з патогенними мікроорганізмами.

Поліпшення змісту, забезпечення доступу свіжого повітря, хороше освітлення сприяє профілактиці хвороб. Необхідно проводити дезінфекцію субстратів, використовуваного для догляду за рослинами інвентарю. Одним з доступних профілактичних і дезінфікуючих засобів є перманганат калію (марганцівка). Грунт поливають слабким (рожевим) розчином препарату.

Важливо дотримуватися таких правил:

• уникати скупченості примірників в колекції;
• не допускати надмірного поливу і обприскування;
• видаляти всі «підозрілі» листя з рослин і знищувати.

Фузаріозне в’янення сіянців

Широко поширене захворювання. Вражає більше 150 видів рослин, у тому числі бавовник, овочеві культури (томати, огірки, капуста), картопля, зернові (пшениця, ячмінь), льон, люцерну, коноплю, тютюн, махорку та ін.

При ураженні на коренях і прикореневій частині стебла з'являються бурі, майже чорні, смужки (коренева гниль), які в умовах підвищеної вологості покриваються білим або злегка рожевим нальотом спороношення гриба, що складається з грибниці, конидиеносцев і конідій. Конідії безбарвні, серповидні, з 3-5 поперечними перегородками. Рослини в'януть і легко висмикуються з грунту. На зрізі стебел помітно потемніння судин. Недобір урожаю від хвороби досягає зазвичай значних розмірів - не менше 60%.

Збудник - гриб Fusarium oxysporum належить до порядку гіфоміцетов, класу недосконалих грибів. Відзначено наявність спеціалізованих форм і рас, приурочених до певних рослинам-господарям.

Основним фактором передачі збудника є грунт. Як і збудник вілта, гриб проникає в рослину через кореневу систему, а потім поширюється по судинах. При високій вихідної популяції збудника в грунті захворювання особливо небезпечно при зараженні рослин на ранніх фазах їх розвитку.

Протруювання посадкового матеріалу запобіжить можливість занесення збудників на грядку з насінням. Хороша перекопування грунту, розпушування, заміна субстрату, сівозміну та дезінфекція інструменту також призводять до зниження можливості появи хвороби. Гриби добре розвиваються при високій температурі повітря (близько 28 ° С), високої вологості і короткому світловому дні. 

 

Некрози. 

На деревах найчастіше діагностуються некрози кори, коли відбувається відмирання частин кори через діяльність патогенних грибів або бактерій. У корі (а точніше під корою, в лубі) йдуть найважливіші процеси життєдіяльності дерева. У лубе розташовані судини дерева, за якими і транспортується від коренів до крони вода з растворекннимі в ній поживними речовинами. При невеликих пошкодженнях кори рослина може адаптуватися до нестачі харчування, зменшивши обмінні процеси і скинувши частина листя або хвої. Поступово дерево нарощує недостатній луб з інших сторін стовбура. Але це відбувається лише коли некрозні процеси не торкнулися всю окружність стовбура. У цьому випадку дерево гине. Більшість некрозно процесів переходять в хронічну стадію і неминуче рано чи пізно призводять до загибелі рослини.

Лікування хвороб дерев, які проявляються в появі некрозів, зводиться до видалення уражених ділянок кори і обробці цих ділянок спеціальними антисептичними препаратами.