:)

1.Рослини вирощуються у декоративних розсадниках:

В) квітково-декоративні трав’янисті рослини;

2. Деревний посадковий матеріал краще використовувати для озеленення

А) імпортний;

3. Фіксація результатів інвентаризації:

А) в журналі обліку рослин;

4. Роль розсадників декоративних культур в охороні природи і навколишнього середовища:

Б) захист земель від вітрової та і водної ерозії;

5. Найбільш придатні для вирощування деревних порід ґрунти:

Г) із глибоким заляганням ґрунтових вод.

6. Що викликає беззмінне вирощування культур на одному місці:

Г) підвищення залягання ґрунтової води.

7.     Вплив зелених насадженнень на благоустрій міст та населений пунктів:

Б)   створюють комфортні умови для праці та відпочинку;

Г)   впливають на архітектуру і композиційне рішення ландшафту міста.

8.     Насіння яких деревних порід висівають влітку:

Б)   бузок, хвойні;

Г)   чубушник, спіреї, жимолості.

9.     Дисципліна « Розсадники декоративних культур »:

A)    систематику рослин;

Г)   економічне використання трудових, транспортних і земельних ресурсів.

10.  Головні завдання розсадників:

A)    збільшення випуску різних видів посадкового матеріалу;

B)    підвищення якості продукції;

11.  Знаряддя та механізми які використовують при заготівлі насіння:

A)    секатори, сучкорізи, крючки;

B)    пневматичні збирачі, телескопічні підйомники, драбини;

12.  Способи і техніка отримання насіння з плодів:

A)    ручне обезкрилювання, перетирання, провіювання;

Г)   проморожування, ошпарювання кропом, намочування.

13.  При якій температурі можна викопати саджанці з оголеною кореневою системою та із замороженою грудкою:

Б) після того як ґрунт ростане на глибину розміщення кореневої системи та    температура досягне +5 С;

В)при пересаджуванні із замороженою грудкою температура не повинна бути нижче - 15-20 С;

14.  Саджанці з грудкою землі відпускають:

A)    безпосередньо з поля в м’якій упаковці;

Г)   у контейнерної ділянки в металевих ящиках.

15.  Підготовка саджанців які відпускають  на об’єкти в облистяному стані:

Б) листя крони обробляють антитранспірантами;

В) корені обробляють альгінатом натрію або ПСС;

16. Живцювання хвойних порід:

1. Занурювання у воду нижніх кінців живців

2. Висаджування живців

3. Видалення хвої

4. Обробка живців стимуляторами росту

5. Вкорочування кори «п’ятки» на живцях

6. Підготовка приміщення та субстрату для вкорінення живців

7. Заготівля живців з «п’яткою»

8. Оновлення зрізу

17. Завдання на встановлення відповідності

Г1-створюють рідко,з метою заготівлі   а) живцеві плантації;

Дефіцитного або сортового насіння,    б) відводкові плантації;

газонних трав, квітів,для власних          в) дендрарій;

 потреб і реалізації;                                  г)насіннєві плантації.

А2-виробництво окремих видів садивного

матеріалу вегетативного походження,

кореневі живці,здерев’янілі;

Б3-створюють для культур,які легко

Розмножуються природними видами,

Не розмножуються насінням;

В4-враховують біологічні,декоративні

Особливості рослин,прикріпляють етикетку

18. Штучне вирощування живця або вічка однієї рослини з іншою, називається ОКУЛІРОВКА .

19.Основний обробиток грунту в розсадниках.

Обробіток грунту на незасмічених бур’янами старих перелогових та цілинних землях проводять, як правило, за системою чорного пару, або за іншою, придатною для конкретних грунтово-кліматичних умов системою основного обробітку грунту.

На землях, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, з окультуреним верхнім шаром, грунт обробляють за зяблевою системою або системою зайнятого пара.

Зяблева система основного обробітку грунту має місце в розсадниках різних грунтово-кліматичних умов. Вона часто є складовою інших систем основного обробітку грунту і включає такі прийоми: лущення, осінню культурну оранку і ранньо-весняне боронування. Лущеннястворює сприятливі умови для проростання бур’янів. У розсадниках Полісся та Лісостепу лущення проводять на глибину 4-5 см, а Степу –8-12 см. Через 10-15 днів після появи сходів бур’янів проводять культурну оранку в посівному відділенні на глибину 20-35 см і 25-50 см в шкілках в залежності від грунтово-кліматичної зони.

Чорнопаровасистема обробітку грунту є ефективним засобом накопичення вологи, поліпшення фізичних властивостей грунту та боротьби з бур’янами. Найчастіше її застосовують на родючих грунтах у районах недостатнього і нестійкого зволоження з метою збереження вологи та знищення бур’янів на засмічених ділянках. Обробіток грунту за системою чорного пару починають восени прийомами зяблевої системи обробітку грунту. Навесні, з метою затримання вологи, проводять боронування грунту в двох напрямках Для утримання грунту в пухкому стані, накопичення вологи та очищення від бур’янів площу культивують з одночасним боронуванням упродовж літа З-4 рази. У районах з достатнім зволоженням першу культивацію проводять на глибину 5-7 см. Глибину наступних культивацій збільшують поступово, доводячи її в кінці літа до 10-12 см. У посушливих районах – навпаки: першу культивацію здійснюють на глибину 10-12 см, а потім її поступово зменшують і доводять до 5-7 см. Така послідовність проведення культивацій руйнує капіляри і дозволяє утворити мульчуючий шар, який захищає від висушування нижні горизонти грунту.

Восени, приблизно за 20 днів до висівання насіння або висаджування рослин, проводять глибоке розпушування грунту плугами без полиць (переорювання пару) з одночасним боронуванням. Безпосередньо перед сіянням грунт культивують на глибину загортання насіння та боронують.

У посушливих районах обробіток грунту за системою чорного пару доцільно поєднувати із заходами снігозатримання та осіннього волого-зарядкового поливу.

Ранньопаровусистему основного обробітку грунту застосовують, головним чином, у районах з достатнім зволоженням, а також на полях, де садивний матеріал викопують весною. Вона передбачає весняну оранку грунту одразу ж після викопування садивного матеріалу та прийоми чорного пару упродовж літа і осені.

Зайнятопарову систему обробітку грунту, окрім районів з достатнім зволоженням і родючими ґрунтами, застосовують у зрошуваних розсадниках. Вона включає: агротехнічні прийоми зяблевої системи; сіяннясільськогосподарських культур з коротким вегетаційним періодом, які здатні засвоювати атмосферний азот (вико-вівсяна суміш, зернобобові, конюшина, люцерна та ін.); 

Сидеральнопарову системузастосовують для обробітку грунту в зонах надмірного і достатнього зволоження на бідних азотом грунтах. Сидеральним називають такий пар, в якому вирощують культури, зелену масу яких заорюють з метою збагачення грунту органічними речовинами.

20.Глибина загортання насиння.

Однією з головних агротехнічних вимог до сівби є рівномірність висіву у вертикальній площині, під якою розуміють загортання насіння в підготовлений до посіву ґрунт на однакову глибину. Ця глибина визначається вологістю ґрунту під час сівби і його фізичними властивостями, розміром насіння та біологічними особливостями рослин.

На важких і вологих ґрунтах насіння загортається на меншу глибину, а на легких і сухих – на більшу. Запізніла сівба у пересохлий ґрунт або відсутність дощів до моменту висіву викликають збільшення глибини загортання насіння. Крупне насіння потребує, здебільшого, більш глибокого загортання, ніж дрібне. Деякі зернові культури взагалі не потребують глибокого загортання (наприклад рис), інші, навпаки, підвищують урожай при збільшенні глибини висіву (кукурудза).