Ареа́л (лат. area — площа, або ділянка, простір) — територія поширення якогось об'єкта або явища, яке не спостерігається на прилеглих територіях.
Ареали ендемічних видів, чи ендемів. Ендеми – це види, що не виходять за межі якоїсь області. Умовність цього терміну пов’язана з тим, що розміри території чи акваторії, по відношенню до яких вживається термін, чітко не визначені.
Інколи ареали ендемів дуже незначні. Так, значне число таких видів в озері Байкал (38 ендемічних видів бокоплавів). Особливо видовий ендемізм характерний для гірських вершин, які різко відокремлені від рівнин; островів, які раніше були частинами континенту; ділянок, які різко відрізняються природними умовами від інших ( березові острівцеві ліси степів Казахстану).
Вік ендемів може бути різний, що визначається філогенетичною відокремленістю. Древні ендеми (палеоендеми), як правило, не мають споріднених форм в географічно близьких районах. Молоді ендеми (неоендеми) - мають близькі види. Палеоендемізм - регресивне явище, прояв початку поширення виду. Неоендем - це частіше не вид, а підвид чи популяція. В цілому величина ареалу залежить від вагільності (здатності до поширення - рухливості), екологічної валентності та його віку.
Релікти - це види, що знаходяться в стані протиріч з сучасними умовами існування.
Види реліктів:
1. формаційні релікти. Це, наприклад, ялина, що поодинокими деревами зустрічається в дібровах. Напевне, тут мало місце наступання діброви на темнохвойні ліси, і в дібровах збереглися лише окремі ялини. Ялина - релікт, що є свідком попереднього, більш широкого існування іншої формації. Вік формаційних реліктів незначний (сотні років).
2. едафічні (геоморфологічні) релікти - свідки іншого, не такого, як в наш час, розподілу суходолу та моря, пісків, ґрунтів тощо. Наприклад, присутність псомофільної рослини хондрили в ділянках степу на глинистому субстраті є доказом того, що раніше тут був пісчаний ґрунт, потім він був покритий глинистим. В результаті цього більша частина рослин, властивих пісчаному ґрунту, зникла, а єдина – хондрила - лишилась.
3. кліматичні релікти - вони належать до епох, свідками кліматичних умов яких вони були. Найдавніші зараз, це релікти третинного періоду. Це рослини і тварини, пристосовані до більш вологого та теплого клімату. Такими реліктами в помірному поясі є:
1) ліси Західного Закавказзя, які існують під захистом Кавказьких гір;
2) ліси Південно-Східного Закавказзя;
3) ліси півдня Далекого Сходу.
Таким чином, потрібно чітко відрізняти поняття "реліктовий", тобто залишковий вид, від поняття "палеоендем".
Релікти – це види, які можуть мати реліктовий характер не на всьому протязі свого ареалу, а лише в невеликій його частині. А палеоендем є реліктом, який зберігся лише на невеликій ділянці Земної поверхні.
Підвид — географічно або екологічно відокремлена частина виду, особини якої під впливом факторів середовища набули стійких особливостей, що відрізняють їх від інших частин даного виду. В природі особини з різних підвидів звичайно можуть вільно зхрещуватись.
Гибри́д (от лат. hibrida, hybrida — помесь) — организм или клетка, полученные вследствие скрещивания генетически различающихся форм. Понятие гибрид особенно распространено в ботанике, но применяется и в зоологии.