. Феноло́гія — наука, що досліджує залежності між термінами прояву явищ у живій природі (наприклад, квітування певних видів квітів, приліт та відліт птахів, роїння тощо) та певними змінами атмосферних умов (пір року). Іноді фенологи реєструють й явища неживої природи, що залежать від сезонів і погоди наприклад, льодостав, розкриття рік, поява й схід снігового покриву.
Методи, організація та програма фенологічних досліджень Методи фенологічних досліджень. У фенології під час виконання досліджень користуються рядом методів, основним серед яких є візуальні спостереження згідно з розробленою програмою. Для виявлення фенологічних закономірностей на значних територіях користуються аерофото- знімками чи знімками з супутників. Для складання стандартних фонограм чи біокліматичних карт внаслідок обробки фенологічних даних використовують математичні методи, комп'ютерну техніку. На основі систематизації багаторічних фенологічних даних у національних парках, заповідниках складають календарі чи літописи природи Організація фенологічних спостережень. Фенологічні спостереження наочно описують відповідними показниками. Фенологічною фазою (фенофазою) вважають певний виражений морфологічний чи біологічний етап у сезонному розвитку окремих органів чи рослини в цілому. Фенологічною датою (фенодатою) вважають дату настання фенологічної фази. Протяжність періоду між фенодатами послідовних фенофаз однієї рослини чи окремого її органу 8 називають міжфазним періодом (фенологічним лагом). Протяжність часу між фенодатами однієї фенофази у рослин різних видів називають фенологічним інтервалом. Фенологічні спостереження з одночасною реєстрацією дат настання фенологічних фаз ведуть за середнім ярусом крони деревної рослини з південного боку. Черговість реєстрації фенологічних фаз складає 2-3 рази на тиждень протягом вегетаційного періоду, а при інтенсивному проходженні рослинами окремих фенофаз — щоденно. В зимовий період фенологічні фази реєструють 2- 3 рази на місяць. Як результат фенологічних спостережень наводять кількісні показники на основі окомірного переліку кількості органів, які ввійшли в фенофазу в межах всієї крони, а не тільки з південного боку. Ці показники записують цифрою перед умовним позначенням фенофази. Якщо в фенофазу вступило: від 5 до 10% окремих органів перед її умовним позначенням ставлять цифру 1, яка відображає початок вступу окремих органів у фенофазу; близько 25% окремих органів — 2 (відображає перехідний період до масового проходження фенофази); близько 50% окремих органів — 3 (відображає період масового проходження окремими органами фенофази); близько 75% окремих органів — 4 (відображає закінчення періоду масового проходження органами фенофази); близько 100% окремих органів — 5 (відображає завершальний період проходження окремими органами рослин фенофази). Перед проведенням фенологічних спостережень для отримання очікуваних результатів складають програму їх виконання з особливостями діагностики фенологічних фаз у деревних рослин (табл. 4.1). Під час виконання наукових досліджень проводять фенологічні спостереження за деревними та чагарниковими рослинами. Після їх закінчення складають звіт про фенологічні спостереження за рослинами, який містить такі пункти: період проведення спостережень, місцезнаходження рослини (лісництво, квартал, виділ, склад деревостану, повнота, дендропарк, вулична посадка тощо), характеристика насадження, Умови місцезростання, ступінь освітлення, екологічні особливості. Наводять характеристику фенологічної модельної особини у вигляді таблиці, якої внесено українську та латинську назви рослини, її вік, висоту, Діаметр стовбура, діаметр і протяжність крони. У звіті подають дендрологічний опис видів, відомість фенологічних спостережень, феноспектр розвитку деревно-чагарникових рослин.