:)

Ареа́л (лат. area — площа, або ділянка, простір) — територія поширення якогось об'єкта або явища, яке не спостерігається на прилеглих територіях.

Кожний із існуючих ареалів виду (а також ареали родів, родин та ін.) або рослинного угруповання має свій вік, свою структуру та власну історію розвитку. Темпи розвитку у кожного ареалу свої.

Оскільки більшість видів покритонасінних сформувалися мільйони років тому, то протягом всього цього часу проходив розвиток їхніх ареалів, що увібрав в себе напрямок та історію розвитку видів. 

У межах ареалу особини окремих видів розташовуються по-різному. Рослини з широкою екологічною амплітудою часто зустрічаються в різних умовах зростання, як, наприклад, сосна звичайна, дуб звичайний, береза повисла, осика.

Рослини з вузькою екологічною амплітудою, так звані індикатори, зустрічаються лише в чітко виражених за умовами місцезростаннях, наприклад, болотні рослини, гідрофіти, псаммофіти (пісколюби), мегафіти. У центральних частинах ареалу особини виду завжди розташовані більш рівномірно, ніж на периферії.

Ареали рослин бувають суцільними, розірваними і стрічковими.

Суцільнимареал називається тоді, коли особини даного виду займають властиві цьому виду місцезростання на всьому просторі ареалу. Такі ареали у берези повислої, ялиці сибірської, сосни сибірської, дуба звичайного та інших.

Ареал зветься розірваним (синоніми - переривчастий, диз'юнктивний) -коли між його окремими частинами є істотно великі просторові роз'єднання, розриви. Через велику віддаленість окремих частин возз'єднання цього ареалу шляхом природного розповсюдження неможливе. Диз'юнкція, тобто поділ, ареалу викликаний історичними причинами (вплив льодовика, опускання чи підняття ділянок суші, знищення виду внутрі ареалу тваринами, стрибкоподібним розселенням виду в деякі регіони). Розірваний ареал має рододендрон жовтий. Частина його ареалу на Поліссі була льодовиком відділена від іншої його частини, що знаходиться на Кавказі. Також розірваний ареал тису ягідного.

Меншою за масштабами є диз'юнкція ареалу сосни звичайної в південній його частині. Острівці її зростання приурочені в степовій і лісостеповій зонах до оліготрофних боліт та кам’янистих розсипів. З інших ділянок сосна була витіснена іншими видами рослин. Відособлені частини ареалу такого типу звуться острівними місцезнаходженнями.

Стрічкові ареали - це зайняті видом території, що витягнулися смугами (стрічками), здебільшого вздовж річок. Такі ареали мають види, які пристосувалися жити тільки по берегах річок: чозенія, деякі види верб і тополь. Суцільні ареали на північній і південній межах переходять в стрічкові, коли вид зосереджується на берегах річок. Наприклад, вільха чорна і вільха бородата.

Оскільки в популяціях виду, що зростають в окремих частинах його розірваного ареалу, мікроеволюція йде різними шляхами, то ці популяції з часом перетворюються у вікарні види (синонім – замінюючі види). Вікарні види, залишаючись систематично близькими, біологічно подібними замінюють один одного в інших умовах. Прикладами вікарних видів є види родів Larix, Picea, Pinus та інші. Співвідношення вікарних ареалів вікарних видів можуть бути різними. Є чисто географічний вікаризм, коли види розділені географічно. Наприклад: Populus tremula в Європі і P. tremuloides в Америці, Tilia cordata в Європі і Т. amurensis на Далекому Сході. Ті вікарні види, ареали яких не перекриваються, звуться алопатричними вікарними видами.