1. Поняття про екологію як науку Екологія (від грец. слів — середовище і вчення) рослин — це наука, що вивчає особливості складних взаємовідносин рослинних організмів з навколишнім середовищем та їх міжвидові взаємозв'язки. В екології навколишнім середовищем вважають сукупність зовнішніх умов функціонування рослинних організмів чи їх угруповань. Факторами середовища чи екологічними факторами вважають елементи середовища, що виявляють певний вплив на рослинні організми. Фактори середовища і їх вплив на рослини належить вивчати окремо, не забуваючи про їх взаємозумовлюваність. Екологічні фактори створюють середовище, яке звуть екологічним. Сукупність екологічних факторів, необхідних для життєдіяльності 2 рослинних організмів (вода, мінеральні елементи, кисень, вуглекислий газ та ін.), називають умовами існування. Екологічні фактори поділяє на три групи: - абіотичні (фактори неживої природи), - біотичні (фактори живої природи — ценотичні та зоологічні) та - антропогенні.
Кліматичні фактори: — кліматичні (атмосферні) — світло, тепло, опади, вологість повітря, вітер, випаровування, складові повітря, зокрема кисень та вуглекислий газ, атмосферне електричне поле та ін.; — едафічні — фізичні властивості грунту (вологість, механічний склад, аерація, теплові властивості, потужність та ін.), хімічний склад, кислотність, наявність шкідливих речовин, засоленість, лісова підстилка та ін.; — геологічні — рельєф місцевості, поверхневий стік, ерозія схилів, паводки, землетруси, морські припливи та відпливи, вулканічна діяльність та ін.
1.Тепло, як екологічний фактор, зумовлює географічне розповсюдження рослин. При певному тепловому режимі можуть відбуватися процеси їхньої життєдіяльності. На різних етапах розвитку (початок сокоруху, розпускання бруньок, проростання насінин, початок фотосинтезу, цвітіння, утворення зав'язі, дозрівання плодів, приріст пагонів тощо) рослині необхідні певні теплові умови. На початку будь-якого процесу життєдіяльності потрібен певний мінімум температур, а в період найбільшої інтенсивності фотосинтезу і росту — оптимум. Таким чином, в різні фази вегетації одна рослина вимагає неоднакового температурного режиму(дуже теплолюбни,теплолюбни,видностосно холодостийки,холодостийки,виключнохолодостийки)
2.Роль світла як надзвичайно важливого екологічного фактора вирішальна в процесі фотосинтезу — утворенні рослиною складних органічних сполук із вуглекислого газу і води.Рослини зазнають впливу прямого і розсіяного світла, що проникає крізь намет, бокового — з відкритого боку, переднього — безпосередньо від Сонця та відбитого ззаду від вертикальної поверхні і поверхні води або грунту. Потік сонячного проміння, що досягає намету лісу і проникає крізь нього, відрізняється різною фізіологічною активністю. Рослини пристосовані до розсіяного світла, нешкідливого для них, завдяки фізіологічним пристосуванням рослини добре захищені від небезпечної довготривалої дії прямої сонячної радіації. Деревні рослини найкраще розвиваються при оптимальному режимі освітлення.
( дуже світлолюбні, світлолюбні, малотіньовитривалі, відносно тіньовитривалі, дуже тіньовитривалі).
3.Повітря. У житті рослин декоративних насаджень особливе екологічне значення має склад повітря та його рух. Найважливішими складовими частинами повітря для рослин є кисень і вуглекислий газ. Кисень потрібний рослинам для дихання, а вуглекислий газ — для синтезу органічних речовин. Нестачі цих газів у повітрі рослини, як правило, не відчувають. У зв'язку з колообігом їхній уміст в атмосфері Землі підтримується приблизно на однаковому і достатньому для рослин рівні. Інші гази не засвоюються рослинами з чистого повітря і є для них нейтральними. Лише деяка частина газоподібного азоту засвоюється азотфіксувальними бактеріями, які живуть на коренях бобових, маслинкових та деяких хвойних рослин. Шкоди деревним рослинам завдають хімічні, фізичні та біологічні домішки, які забруднюють повітря, наприклад сажа, пил, сірчистий ангідрид, сполуки флуору, плюмбуму, аміаку, спори грибів тощо. Найбільшими забрудниками повітря є двигуни внутрішнього згоряння, промислові, хімічні та металургійні підприємства.На загазованість й задимлення повітря різні види дерев реагують по- різному.
Тому їх поділяють на димо-, газостійкі - ялина колюча, модрини європейська та Кемпфера, туя західна, ялівець звичайний, липа серцелиста, тополя канадська, клен ясенолистий, робінія звичайна, гледичія колюча, дуб червоний, бузок звичайний, шовковиці біла та чорна, гінкго дволопатеве, скумпія звичайна та ін. Середньогазостійкими є такі види: модрина сибірська, дуб звичайний, в язи, клени, тополі, верби біла і ламка, берези повисла і пухнаста, граб звичайний, бархат амурський, платан західний, липа широколиста, ясен зелений, катальпа вузковолиста, вільха чорна, ліщина звичайна, горобини, жимолость татарська, карагана деревоподібна, калина звичайна, фіга круглолиста та ін. Негазостійкі (ялина звичайна, ялиця біла, сосна звичайна, ясен звичайний, дуб звичайний, береза повисла, платан, катальпа, ліщина).
Ці особливості деревних рослин треба враховувати під час складання їхнього асортименту для озеленення промислових міст та для садіння поблизу джерел забруднення повітря.
4.Вітер як кліматичний фактор може виявляти на деревні рослини пряму і опосередковану дію. Пряма дія вітру виражена у механічних впливах на рослини. Це, зокрема, розхитування дерев, оббивання гілок, зривання листків, квіток і плодів. Під впливом вітру посилюється інтенсивність втрати вологи грунтом, транспірація у рослин, відбувається поширення пилку для запилення квітів, розповсюдження плодів та насінин. Постійні вітри одного напрямку змінюють зовнішній вигляд деревних рослин, їх анатомічні ознаки. В горах з переважанням вітрів одного напрямку 9 дерева формуються з низькорослими стовбурами, однобічними прапороподібними кронами, хаотичним галуженням пагонів, а кущі та напівкущі набувають подушкоподібної форми. Урагани призводять до вітровалів і буреломів у лісових насадженнях. Опосередкованим впливом вітру на рослини є надмірне висушування повітря, що збільшує транспірацію. Також через насичення повітря вуглекислим газом вітер сприяє посиленню процесу фотосинтезу. Вітер часто спричинюється до ерозії грунтів, причому оголення кореневих систем рослин негативно позначається на їхньому рості. Вітер викликає пилові бурі, особливо на півдні України. Рознесений при цьому пил, вкриваючи листки рослин, негативно впливає на фотосинтез.
5.Ґрунт — джерело забезпечення рослин мінеральними поживними речовинами та водою. Крім того, він є середовищем існуваня їхніх кореневих систем. Хімічний склад і фізичні властивості грунту значною мірою впливають на видовий склад рослинного покриву та його розвиток. У свою чергу, рослини та мікроорганізми в процесі життєдіяльності створюють грунт і надають йому певної структури. Розкладання решток рослинності у грунті сприяє накопиченню в ньому гумусу або перегною. За вибагливістю до ґрунтових умов рослини поділяють на три едафічні групи: мега-, мезо- та оліготрофи. Мегатрофи — рослини, поширені на грунтах, багатих на мінеральні речовини та гумус. До них належать ялиці, дуб звичайний, горіх волоський, вільха чорна, ліщина звичайна. Мезотрофи — рослини з середньою вибагливістю до родю чості грунту. До цієї групи належать більшість деревних видів у лісах — берези, осика, дуб скельний, бук лісовий. Оліготрофи — рослини, не вибагливі до родючості ґрунту, — сосна звичайна, модрина Гмеліна, ефедра хвощова, верес. Слід зазначити, що серед деревних рослин є такі, що можуть рости на засолених грунтах (галофіти), пісках (псамофіти), вапнякових ґрунтах (кальцієфіли), ґрунтах із високим вмістом азоту (нітрофіли). Рослини, які 10 уникають зростання на ґрунтах із високим вмістом вапна, називають кальцієфобами. На ріст і розвиток рослин істотно впливає кислотність ґрунтового розчину, яка характеризується вмістом у ньому позитивно заряджених йонів гідрогену. Різні види рослин по-різному реагують на кислотність ґрунту.
6. Волога. Джерела вологи. Дефіцит вологи. Групи рослин по відношенню до вологи. Вода — це складова частина для клітин і тканин: вона необхідна для життєдіяльності плазми, для засвоєння і пересування мінеральних речовин, увібраних корінням, із грунту в стовбур і крону, для нормального ходу фотосинтезу і транспірації. Джерелом води для рослини є атмосферні опади — дощ, сніг, а також роса, іній, туман, грунтові води та ґрунтова волога. Незначну частку води листки та молоді пагони здатні засвоювати із крапель дощу і роси, коли волога потрапляє на них, що зів'яли внаслідок посухи, але зберегли життєздатність. У період вегетації, особливо цвітіння і достигання плодів, інтенсивного росту пагонів і кореневої системи, рослиною витрачається значна кількість води. Тому волога, змінюючи до певних умов інтенсивність життєвих процесів, може проявляти істотний вплив на плодоношення рослин. Потреба деревних рослин у воді неоднакова, оскільки умови зволоження ґрунту й повітря, де ростуть рослини, дуже впливають на їхній зовнішній вигляд, анатомічну будову, фізіологічні процеси. За потребою води деревні рослини поділяють на гігрофіти (вибагливі до наявності вологи), мезофіти (середньовибагливі до наявності вологи) і ксерофіти (не вибагливі до наявності вологи).
