1) Мова – система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення.
Рідна мова – мова, яку виробили рідні по крові покоління, саме цю мову людина вивчає найперше.
Українська мова – національна мова українців.
Національна мова – охоплює загальнонародну українську мову – як літературну, так і діалекти, професійні і соціальні жаргони, суто розмовну лексику.
Мова і суспільство – одна з центральних проблем сучасної лінгвістики, що умотивоване такими чинниками як: громадський характер виникнення, розвитку та функціонування мови.
Державна мова – мова національності, яка самовизначилась в давній державі.
Мовна політика - сукупність ідеологічних постулатів і практичних дій, спрямованих на регулювання мовних відносин у країні або на розвиток мовної системи у певному напрямі.
Літературна мова та її ознаки - вироблена форма загальнонародної мови, яка має певні норми в граматиці, лексиці, вимові тощо. Літературна мова характеризується такими найголовнішими ознаками:
• унормованість;
• стандартність;
• наддіалектність;
• поліфункціональність;
• стилістична диференціація;
• наявність усної і писемної форм вираження.
Лінгвоцид - це свідома, цілеспрямована політика нищення певної мови як головної ознаки етносу – нації чи народності.
Геноцид - цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами.
Етноцид – різновид етнонаціональної політики (політичної поведінки), спрямованої на знищення ідентичності й культури конкретного народу (етносу).
Генофонд – сукупність генів особин нації, здатних бути переданими при відтворенні нових поколінь.
