До помилок писемної комунікації відносимо:
- «Вади слововживання: неточне слововживання (слово має інше значення; у слова інший стилістичний відтінок, воно можливе в іншому контексті; сплутування слів одного семантичного поля; вигадане слово), багатозначність слів і контекстуальні неточності їх уживання (нерозрізнення стилістичних відтінків синонімів; нерозрізнення паронімів; нерозрізнення значень омонімів і полісем; нерозрізнення антонімів та антонімічних контекстів; оцінка стилістичних засобів; штампи), неточне формотворення (вади відмінювання іменників; помилки у відмінюванні числівників; вживання слів у невідповідній формі граматичного роду та числа; похибки у фрагментах з прикметниками; нерозрізнення процесових понять; нехтування правил евфонії; вади у використанні суфіксів), похибки в користуванні словами неосновного словникового фонду («периферійна» лексика) (актуалізована діалектна, архаїчна лексика; помилки у вживанні іншомовних слів; сленги, професіоналізми, просторіччя).
- «Суржик»: у лексиці (живцем узяті російські слова; кальки лексичні; нерозрізнені міжмовні омоніми, міжмовна паронімія; боязнь русизму), у фразеології (зрусифіковані сталі словосполуки на місці витісненої української живомовності; кальки з російських прийменникових сполук; кальки із сталих стереотипних словосполук з ключовими російськими словами; кальковані прислів’я і приказки), у морфології (нав’язані в 30-ті роки ХХ століття російські форми творення складних слів; парадигмальні форми іменників, прикметників, дієслів за російськими зразками; не живомовні відмінкові форми прикметника; використання російськомовних граматичних моделей при ступенюванні числівників; русифіковані форми активного дієприкметника), у синтаксисі (відмінності в керуванні; пасивні конструкції; російська іменниковість – українська дієслівність; призабуті синтаксичні конструкції).
- Вади зв’язку слів: помилки простого речення (добір слів, порядок слів у реченні; порушення правильної сполучуваності слів; помилки у фрагментах з однорідними членами речення; помилки в реченнях зі вставними словами і словосполуками; мовна надмірність; мовна недостатність; звороти; помилки у фразеологізмах), порушення ясності у фрагментах тексту (різноманітні зміщення логічного наголосу; неясні омоформи; помилковий смисловий зв'язок слів / слабке керування; помилкове смислове роз’єднання слів), помилки складного речення (нагромадження підрядних і сурядних речень; невиправдане ускладнення речення підрядною структурою; неправильне використання сполучникових зв’язків; синтаксичні надмірності «наукового жаргону»; контамінація прямої і непрямої мови; неузгодження великого синтаксичного переліку із заголовною його частиною; неправильне використання сполучників).
- Логічні помилки: порушення логічних зв’язків між елементами повідомлення (неврахування логічних функцій сполучників; порушення логічних призначень розділових знаків), помилки на порушення закону тотожності (порушення вимог до тексту в цілому, логічно-структурні помилки; порушення вимог до визначень і формулювань, семантичні і термінологічні неточності; помилки в оперуванні поняттями; фактичні помилки як наслідок порушення логічності мислення), помилки на порушення закону несуперечності (контактно-виразні суперечності; контактно-невиражені суперечності; дистантно-виразні суперечності; дистантно-невиражені суперечності; логічно-образні суперечності), помилки на порушення закону достатньої підстави (порушення вимог до тези; порушення вимог логіки до аргументів; порушення вимог логіки до демонстрації).
- Комунікативні (ментально-психологічні) помилки: помилки на етапі добору елементів майбутнього висловлювання; помилки в означенні ключових моментів (аспектів) майбутнього повідомлення; вади в ословленні задуму (лексична розгортка і граматичне конструювання; помилки на етапі побудови поверхневої структури висловлювання (у логіко-синтаксичній структурі висловлювання; лексико-семантична структура висловлювання).
