Архітектоніка видання – це 1) будова видання, у якій відображені змістові та типологічні особливості твору, що публікується; 2) наука про обумовлені змістом та типологічною моделлю структуру і композицію видань.
Термін «режисура» з’явився в другій половині XX століття. Увів його в науковий обіг такий відомий болгарський вчений, як Димитр Георгієв. Його монографія «Режисура газети» хоч і видана наприкінці 70-их років, зберігає свою актуальність до сьогодні. Застосовується цей термін переважно щодо оформлення періодики – газет та журналів.
В Україні цими проблемами займаються В.Ф. Іванов, В.Е. Шевченко. Усі ці вчені активно працювали на низкою важливих питань: етапи і завдання режисури газети, режисура номера, особливості внутрішньої та зовнішньої структур видання, «обличчя» видання, акцент номера, робота з читацькою аудиторією, жанрово-тематичне планування періодичного видання.
Основні засоби архітектоніки – 1) засоби структурування матеріалу: рубрикація, ієрархізованість композиційних одиниць (різних текстових і зображальних частин видання), створення апарату видання, 2) засоби розташування і взаємопідпорядкування різних композиційних одиниць: симетрія, асиметрія, динаміка, рівновага, пропорційність, масштаб, метр, ритм, контраст, нюанс; 3) засоби оформлення: застосування кольору, ілюстрування, декоративне оформлення, шрифтовий дизайн; 4) засоби акцентування (шрифтові та нешрифтові засоби увиразнення тексту) та засоби інтерпретації інформації (увиразнення тексту графічно, а також: відбір матеріалу, групування різних за обсягом і значенням текстових і зображальних матеріалів – створення добірок, авторських колонок; анонсування, введення додаткових текстів або коментарів, розташування текстів у певному порядку, жанрове варіювання тощо).
Основні принципи архітектоніки − це принципи єдності, цілісності, типізації, сталості, універсальності.
Режисура (фр. rigesser – керувати) – це здійснення загального керівництва над процесом організації внутрішньої будови та художнього оформлення видання, визначення складових елементів і поєднання їх у монолітну цілісність з гармонійно сполученими та узгоджено діючими частинами відповідно до концепції за допомогою графічних засобів.
Завдання режисури: 1) забезпечити цілісність видання, яке містить велику кількість нерідко непов’язаних між собою матеріалів, текстових і графічних елементів; 2) забезпечити зручність читання та користування (шрифт, зображальні елементи, інфографіка, системи пошуку інформації); 3) забезпечити унікальність видання.
Етапи режисури друкованого видання: 1) аналіз зовнішніх чинників, що впливають на редакційну політику (політичні, соціальна, культурна ситуація в країні; можливості поліграфічної бази; рівень журналістських кадрів, пошук авторів, художників; матеріальні можливості редакції (пошук спонсорів); оцінка своєї конкурентоспроможності на ринку; визначення цільової читацької аудиторії, яка по суті і визначить тематику, мову, стиль видання); 2) визначення внутрішньої структури видання, тобто тематичної, жанрової, стилістичної його специфіки; 3) визначення зовнішньої структури видання, тобто всього, що сприймається читачем візуально, починаючи від обкладинки, кольору паперу, до шрифтів, декоративних елементів; 4) планування роботи редакції, визначення методів редакційної роботи.
ЗАКОН УКРАЇНИ "Про видавничу справу"
Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукцiї, умови взаємовiдносин i функцiонування суб'єктiв видавничої справи. Відповідно до Конституцiї України цей Закон покликаний сприяти нацiонально-культурному розвитку українського народу, громадян України всiх нацiональностей, утвердженню його духовностi та моралi, доступу членiв суспiльства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та iнтересiв авторiв, видавцiв, виготiвникiв, розповсюджувачiв i споживачiв видавничої продукцiї.
РОЗДІЛ I.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. Стаття 1. Визначення термінів. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:автор - фiзична особа, творчою працею якої створено твiр (документ); замовник - фiзична чи юридична особа, яка замовляє видавничу продукцiю, беручи на себе фiнансовi зобов'язання; видавець - фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання; видавництво - спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції; видавнича організація - підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції; видавнича продукція - сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями); виготівник видавничої продукції - фізична чи юридична особа, що здiйснює виготовлення замовленого тиражу видання; розповсюджувач видавничої продукцiї - фiзична чи юридична особа, яка займається розповсюдженням видавничої продукцiї; споживач видавничої продукцiї - приватнi особи, підприємства, установи, організації; видання - твір (документ), який пройшов редакцiйно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або iншим способом, мiстить iнформацiю, призначену для поширення, i вiдповiдає вимогам державних стандартiв, iнших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, полiграфiчного і технічного виконання; тираж (наклад) - кiлькiсть виготовлених примiрникiв видання; міжнародний стандартний номер книги (ISBN) - номер, який на міжнародному рівні ідентифікує будь-яку книгу чи брошуру певного видавця; державна тематична програма (комплексна, цільова) - схвалена в установленому порядку програма випуску суспільно необхідних видань з визначенням тиражу, обсягу, терміну випуску, джерел фінансування; суспiльно необхiднi видання - прiоритетнi види видань для забезпечення загальнодержавних потреб.
Стаття 2. Видавнича справа. Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Складовими частинами видавничої справи є:видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції; виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами; розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.
Стаття 3. Мета видавничої справи. Видавнича справа спрямована на: задоволення потреб особи, суспiльства, держави у видавничій продукцiї та отримання прибутку від цього виду діяльності; створення можливостей для самовиявлення громадян як авторiв незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; сприяння нацiонально-культурному розвитку українського народу шляхом збiльшення загальної кiлькостi тиражiв…
Стаття 4. Законодавство про видавничу справу Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією України, цим Законом, Законами України "Про інформацію", "Про авторське право і суміжні права", "Про державну таємницю", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", іншими законами та нормативно-правовими актами.
Стаття 5. Державна політика у видавничій справі Державна політика у видавничій справі визначається Верховною Радою України і ґрунтується на принципах дотримання свободи у видавничій справі, протидії її монополізації, зміцнення матеріально-технічних, організаційних, правових і наукових засад видавничої справи, гарантії соціального і правового захисту її працівників.
Стаття 10. Суб'єкти видавничої справи До суб'єктiв видавничої справи вiдносяться видавцi, виготiвники та розповсюджувачi видавничої продукцiї. Суб'єктами видавничої справи в Україні можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.
Стаття 12. Державний реєстр України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції З метою обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (далі Державний реєстр), положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.
