Повідомлення складається з композиційних одиниць.- рубрик Утворену зі всього повідомлення множину рубрик, подану в порядку розташування композиційних одиниць, називають рубрикацією.
Рубрикаційні моделі класифікують за певними основами поділу.
1)за часом створення:попередню рубрикацію, що створена до написання повідомлення, або план, і фактичну рубрикацію, укладену на основі вже написаного повідомлення, або зміст.2)за ступенем деталізації: звичайні, які охоплюють лише рівень розділів; деталізовані, які охоплюють рівень розділів і рівень НФЄ; детальні, які охоплюють рівень розділів, НФЄ і навіть речень.3)за наявністю в рубрикації даних про обсяги кожної з композиційних одиниць: рубрикації, що не містять даних про обсяги композиційних одиниць, і такі, що містять їх.4) за наявністю рубрикації в складі повідомлення: рубрикації, які не публікують разом із повідомленням, а використовують лише під час редагування повідомлень (їх називають робочими); рубрикації, що винесені в окремий додаток до повідомлення, виступають як окремий елемент його видавничої структури і в яких вказано координати кожної композиційної одиниці (їх називають змістом).
Залежно від того, куди входять рубрики (в основний текст чи апарат видання), їх ділять на системні (відтворюють лише основний текст)та позасистемні (елементи апарату видання: передмови, списки літератури, покажчики, додатки, передмови тощо, які не належать до наскрізної нумерації композиційних одиниць основного тексту.).
Залежно від того, чи відтворюють рубрики тему композиційної одиниці, їх ділять на тематичні (відтворюють тему композиційної одиниці), напівнімі (зазначають лише назву рівня, до якого належить одиниця, та її порядковий номер) та німі (спеціальними засобами (спуском, порожніми рядками, зірочками тощо) лише фіксують, що в цій позиції є рубрика. Уважають, що абзацний відступ, який розділяє НФЄ, також є німою рубрикою.) Рубрики ділять на нумеровані та ненумеровані. У нумерованих біля назви кожної рубрики ставлять її номер, а в ненумерованих - ні. Є також рубрики, що, крім тематичних назв, містять назви композиційних рівнів (частина, розділ, підрозділ, параграф), а також рубрики, що назв цих рівнів не включають. Ті рубрики, що позначають частини, розділи, підрозділи та параграфи, як правило, включають у зміст.
Залежно від того, як розташовані рубрики щодо основного тексту, їх ділять на перериваючі (відділяють одну композиційну одиницю від іншої та викликають паузу під час сприйняття повідомлення), паралельні (дають змогу реципієнтові сприймати рубрику паралельно з основним текстом) та внутрітекстові (належать безпосередньо до основного тексту, а тому сприймаються як його складова частина.) Таку класифікацію рубрик називають видавничою..
. Поліграфічна класифікація виділяє рубрики: а) на окремій сторінці - шмуцтитули (основний текст, крім самої рубрики, на такій сторінці відсутній); б) на спуску сторінки - "шапки" (текст розташований внизу під рубрикою); в) збоку сторінки - "ліхтарики" (рубрика заверстана текстом лише справа чи зліва); г) упоперек сторінки - "поперечні" (текст розташований зверху та знизу рубрики); д) збоку сторінки - "кватирки" (рубрика із трьох боків - згори, знизу та зліва чи справа - заверстана текстом); е) всередині сторінки - "врізи" (рубрика із чотирьох сторін заверстана текстом).
Лінійна нумерація може бути цифрова (номери рубрик позначають арабськими чи римськими цифрами) або літерна (номери позначають кириличними чи латинськими літерами). Вадами такого способу нумерації є те, що: а) зміна номера однієї композиційної одиниці (при видаленні одних чи вставленні інших) вимагає зміни номерів тих одиниць, які йдуть далі; б) для літерної нумерації кількість композиційних одиниць не може перевищувати кількості літер в алфавіті. При використанні літерної нумерації до тематичних рубрик часто додають назви композиційних рівнів: Розділ 1, Розділ 2, Розділ 3…; Розділ А, Розділ Б, Розділ В…; §1, §2, §3… тощо.
Індексна нумерація має кілька способів організації: індексна цифрова крапкова, індексна цифрова (або літерна) безкрапкова та індексна літерно-цифрова з використанням вербальних назв композиційних рівнів. Можливі й інші способи нумерації [4], проте вони надто складні для реципієнтів і незручні в користуванні.
Індексна цифрова крапкова нумерація полягає в тому, що фрагменти кожного композиційного рівня нумерують арабськими цифрами від 0 до N і записують послідовно, відділяючи крапками
1.прпоро 2.попопо 2.1.,2.2., 3., 3.1.1, )
Індексна цифрова (або літерна) безкрапкова нумерація має подібну структуру індексних номерів, але не використовує крапок. сновним недоліком такого способу нумерації є те, що на кожному ієрархічному рівні в цифровій нумерації може бути не більше 10, а в літерній - 33 для української кирилиці та 26 для латиниці композиційних одиниць. Таке обмеження не завжди може бути дотримане у видавничій практиці, що й звужує сферу використання цієї нумерації.
В індексному літерно-цифровому способі нумерації для утворення номерів використовують одночасно і цифри, і літери. До рубрик можуть додавати назви композиційних рівнів і тоді вони заміняють частину індексного номера.(розділ 1, частина А). Вадою такої нумерації є незручність внутрітекстових посилань, оскільки і Частина А, і Частина Б можуть мати Розділ 1.
Комбінована лінійно-індексна нумерація, як зазначено вище, передбачає існування в повідомленні не більше двох ієрархічних рівнів. Композиційним одиницям вищого рівня дають одну наскрізну нумерацію (цифрову або літерну), а одиницям нижчого - іншу, як правило, - цифрову. Крім того, композиційним одиницям можуть давати назви рівнів, до яких вони належать.(розділ 1, §1). Недоліком такої нумерації є те, що вона не може мати більше, ніж два рівні ієрархії, а при виправленнях одного номера вимагає виправлення всіх наступних
