Редакторський аналіз змісту рукопису – початкова, найважливіша стадія редагування. Від ред. оцінки авторського оригіналу залежить доля рукопису (надрукують чи повернуть автору). У ході ред. аналізу виявляється необхідність і напрям удосконалення рукопису, обумовлене його недоліками. Проаналізувавши, наскільки реалізований задум автора, актуальність, фактографічну основу твору, логічність, доказовість суджень, редактор може спрогнозувати вплив твору на читача, а потім зіставити передбачуваний вплив з суспільно-необхідним результатом.
Основою редакторської підготовки видань є критичний аналіз призначених до видання творів з метою правильного їх оцінення і допомоги авторові в удосконаленні змісту й форми твору заради інтересів читача і суспільства. Редагування буває прямим (безпосереднім) – коли редактор допомагає авторові своїм виправленням точніше висловити думку і опосередкованим (непрямим) – коли автор за зауваженнями редактора виправляє рукопис. Якщо редактор в результаті аналізу і оцінення може довести, що матеріал готовий до видавництва, то це свідчить про те, що редагування відбулося.
Межі втручання редактора: обмежені (мінімальні); редактор не може вносити в текст жодних виправлень без дозволу автора, оскільки законодавство це забороняє; максимальні (автор виправляє все, що вважає за потрібне). Складність редагування залежить і від типу рукопису, над яким працює редактор.
Під час підготовки видань для дітей слід враховувати фізіологію р-ку дитини. Поліграфічне виконання продукції повинне відповідати вимогам у Державному стандарті.
Робота редактора над текстом дитячої літератури дошкільнят та молодших школярів:
- редактор спочатку повинен перевірити відповідність тексту санітарно-гігієнічним стандартам (правильна кольоросхема; наявність ілюстрацій, їх кількість, інформативність і доречність; формат видання, шрифтове оформлення; зручність видання у користуванні);
- специфіка роботи редактора над мовою дитячого твору зумовлена тим, що однією з його функцій є сприяння р-ку писемного й усного мовлення дитини. На відміну від «дорослої» лі-ри, тексти дитячих творів художнього і нехудожнього характеру слід аналізувати не лише на відповідність мовним і стилістичним нормам, а й обов'язково нормам психолінгвістичного і лінгводидактичного характеру;
- особливу увагу при роботі над мовою слід звертати на їхню лексичну базу. Словник, яким послуговувався автор при написанні твору, повинен відповідати лексикону дитини конкретного віку, мовленнєвому досвіду. Важливо використовувати засоби літературного варіанта сучасної мови, уникати діалектизмів, жаргонізмів, рідковживаних слів, професіоналізмів. Не слід захоплюватися запозиченнями;
- для пояснення наукових понять у тексті дитячого пізнавального видання варто використовувати лише загальновживані і загальновідомі терміни;
- синтаксичні конструкції не мають бути складними, для дошкільнят викор. діалоги, а для молодших школярів суцільні тексти, але в меншій мірі по відношенню до діалогів;
Для дітей мол. шк. віку оптимальним вважається речення з 7 – 15 слів, для дошкільнят цей показник становить до 7 слів;
- словник дошкільняти майже на 40% скл. з іменників, близько 30% припадає на дієслова, найменше прикметників – близько 20%, у молодших школярів цей показник збільшується. За цим повинен слідкувати редактор.
Естетична складова тексту, адресованого дітям, передбачає ясність, простоту, виразність викладу, доступність використаних мовних засобів читачеві певного віку, їх наочність і конкретність.
