Редакторський аналіз змісту рукопису – початкова, найважливіша стадія редагування. Від ред. оцінки автор. оригіналу залежить доля рукопису (надрукують або повернуть автору). У ході ред. аналізу виявляється необхідність і напрям удосконалення рукопису, обумовлене його недоліками. Проаналізувавши задум автора, оцінивши актуальність, фактографічну основу твору, логічність, доказовість суджень та інших, редактор може спрогнозувати вплив твору на читача, а потім зіставити передбачуваний вплив з суспільно-необхідним результатом.
Редагування буває прямим – коли редактор допомагає авторові своїм виправленням точніше висловити думку і опосередкованим – коли автор за зауваженнями редактора виправляє рукопис. Якщо редактор в результаті аналізу може довести, що матеріал готовий до видавництва, це свідчить про те, що редагування відбулося.
Межі втручання редактора: обмежені - редактор не може вносити в текст жодних виправлень без дозволу автора, оскільки законодавство це забороняє; максимальні (автор виправляє все, що вважає за потрібне).
Наукова література – сукупність письмових праць, створені в результаті досліджень, теоретичних узагальнень, зроблених в рамках наукового методу.
Редагування наукової літератури — особливий вид редагування, який потребує від редактора і додаткових знань з області цієї літератури, про проблематику, яку редагує і знання особливих прийомів їх редагування. Науковим редагуванням займаються фахівці в тій чи іншій галузі знань, а не професійні редактори.
Підготовка до видання наукової літератури передбачає: всебічний аналіз змісту; визначення жанру; цільове призначення; спрямування на аудиторію.
Робота редактора:
мають слідкувати за дотриманням авторами традиційних мовних канонів;
кожну вжиту в повідомлення фразеограму (два чи більше слова, які з’єднані синтаксичними зв’язками, утворюють семантичну єдність і в речення заступають один із його членів) слід перевіряти на наявність та їх значення у фразеологічному чи термінологічному словнику;
перевіряти синтаксичні зв’язки: координацію, узгодження, керування між словами;
усувати кальковані дієприкметники типу прилягаючий, вимірюючий;
перевіряти вибір сполучників;
перевіряти порядок слів (у науковій літературі має бути прямим);
перевіряти пунктуацію;
перевіряти логічні закони побудови синтаксичних конструкцій;
усувати з текстів наукові жаргони (брак лаконічності, або речення-гіганти).