1) Фактичні неточності матеріалу найчастіше виникають у: не конкретизованих у тексті положеннях; числах; одиницях величини; географічних відомостях; підписах до ілюстрацій; посиланнях, цитатах; згадках про загальновідомі події.
2) У теорії редагування одним із найважливіших є положення про те, що під час аналізу тексту неодмінно треба зважати на загальні закономірності його творення та індивідуальні особливості творчого процесу саме цього конкретного, певного автора. Газетна площина обмежена й не всі факти знаходять на ній висвітлення, тому треба обєктивно окреслювати відібрані факти, не перебільшуючи їх важливості, щоб створити адекватну дійсності картину. Не можна залишати поза увагою й особливості індивідуального освоєння та відтворення дійсності, риси характеру певного автора, які неодміннопозначаються на процесі творчості й тексті. Іноді факт може настільки вразити журналіста, що він субєктивно розповість про нього, як про вагомий, впливовий, хоча той є посереднім.
3) Серед основних завдань редактора виділяємо: 1 оцінити, наскільки факти, якими оперує автор, відповідають основним методологічним вимогам до них. Вимоги: — відбирати факти не довільно залишати лише ті, які потрібно, а ті, які заважають, відкинути — неправильно; — враховувати, що факти в реальності не залишаються незмінними; — не оперувати фактами ізольовано від інших, повязаних із ними. У цьому повинен допомогти спеціаліст-рецензент. 2 оцінити, наскільки факти відповідають тій ролі, яку вони повинні виконувати в кожному випадку. Ролі: — основа для висновків; — чиста інформація; — конкретизація загальних положень; — ілюстрація загальних положень яскравість, виразність, наочність, доступність читачеві, ілюструвати самі ті положення, заради яких наводяться. Точно оцінити факти відповідно до їхньої ролі неможливо. 3 оцінити достовірність фактичного матеріалу: правдивість, точність, типовість, соціально-політична значимість, ідейність, доречність.
