Формульні тексти є частиною основ-ного тексту книги і тому їх верстають строго у відповідності з вказівками в оригіналі. Складність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул, залежно від розташування, розміру та накреслення одних і тих самих знаків, можуть набувати різних змістових значень. При наборі і верстанні велику увагу слід приділити аналізові оригіналу і його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для буквених позначень математичних величин використовують шрифти латинського, грецького і готичного алфавітів. Для правильного відтворення варто пам'ятати, що в розмітці латинські літери будуть підкреслені коректурним знаком «курсив», грецькі — обведені червоним кружечком, готичні — синім. Коректурним знаком будуть помічені літери, які мають однакове накреслення в рядковому і прописному накрес-ленні. Умовні скорочення (sin, cos, tg і т. п.) слід набирати шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Ско-рочення найменувань фізичних величин, незалежно від латинського чи українського алфавіту, теж набирають пря-мим накресленням шрифту.Формули бувають однорядкові, дворядкові і багаторядкові.Однорядкові формули набирають кеглем основного шрифту, дворядкові — пониженим кеглем, а в багаторядкових — ту частину формули, що займає один рядок, набирають кеглем основного шрифту, а два і більше рядки — пониженим кеглем. У шкільних підручниках для молодших класів всі частини формул краще набирати шрифтами основного кегля. Номери формул набирають тими ж шрифтами, що і основний текст, але беруть їх у дужки, щоб відокремити від самих формул. Формули переважно виключають «окремими рядками» і верстають по центру сторінки складання, Відбивка формули від тексту повинна бути в межах одного рядка кегля основного шрифту. Якщо перед формулою короткий кінце-вий рядок, то від нього формулу взагалі не відбивають. Між формулами, які розташовані одна за одною, відбивка повинна бути не більше ніж 2 - 4 п. Збільшення відбивок і розбивок формул погіршує зручність прочитання, збільшує обсяг видання і, звичайно, витрати паперу.Експлікації, які йдуть за формулами, є частиною основ-ного тексту, і тому їх не відділяють від тексту, який іде за ними. Як правило, експлікації починаються словами «де» або «тут», за якими ідуть символи чи пояснення. Існує два методи складання експлікацій всі символи з поясненнями впідбір. При цьому пояснен-
ня кожного символу закінчується крапкою з комою, після якої роблять пробіл, що дорівнює кеглю шрифту, яким набрано основний текст і який не змінюється при ви ключці рядків. Всю експлікацію верстають на повний формат рядків складання;всі символи окремими рядками з вирівнянням всіх тире, які відокремлюють символ від пояснення, для чого перед початком верстання необхідно визначити місце тире згідно з найбільшим символом чи числом. Слова «де» або «тут» набирають і верстають без абзацу разом з першим символом, тобто відступ повинен враховувати і це слово.Символ або число завжди відділяють від його опису знаком тире з відбивкою з двох боків по 2 п. Слова «де» або «тут» завжди набирають з рядкової літери. Між такими словами і першим символом ніяких знаків пунктуації не ставлять (переноси формул див. у розділі «Правила переносу з рядка в рядок»).При верстанні складних видань небажаним є розміщення формул на початку сторінки. Неприпустимим є розміщення на різних сторінках групи формул, які мають спільний номер. В таких випадках шляхом вгонки чи вигонки рядків формули слід помістити на одній сторінці.У хімічних формулах символи хімічних елементів набирають шрифтами латинського алфавіту прямого накреслення. Так само набирають і цифри. Формули які заверстуються безпосередньо в рядках, набирають тим самим кеглем, що і рядки. Складні формули, які виводяться з тексту окремо,можна набирати зменшеним кеглем шрифту, але не нижче кг. 8. Усі символи хімічних елементів набираються прописними літерами.Цифри в хімічних формулах набирають тим же кеглем, що і символи, а валентність — за тими ж правилами, що й індекси в математичних формулах, тобто на 1—2 ступені нижче, при цьому очко цифр повинно наполовину виступати за лінію основного шрифту. Назву хімічної сполуки поміщають під формулою посередині і набирають шрифтом малого кегля (не менше кг. 6).Ілюстрації є важливим елементомхудожнього і поліграфічного оформлення видань. Для ілю-стративного верстання існують технічні та естетичні правила, що вимагає високої кваліфікації верстальника у поєднанні з професіоналізмом і добрим художнім смаком. Існує чотири основних види верстки ілюстрації:Відкрита верстка (а). Ілюстрації розміщують зверху чи знизу сторінки. Стикуються з текстом такі ілюстрації одним
(при заверстці врозріз) чи двома (при заверстці воборку) боками.Закрита верстка (б). Ілюстрації розташовують всередині тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації двома (при заверстці врозріз) чи трьома (при заверстці воборку) боками.Глуха верстка. Ілюстрації в багатоколонному наборі заверстуються всередину тексту. Стикуються з текстом такі ілюстрації всіма чотирма боками. Верстка ілюстрацій на полях. Ілюстрації малого формату розміщують на полях видання. З текстом такі ілюстрації не
стикуються.Верстка з виходом на поля буває відкритою (г) або закритою (д). Для окремих видань такі ілюстрації верстають так, щоб при обрізуванні блока обрізалась частина ілюстрації. Таку верстку називають «під обрізку» (г, ж). Ілюстрації, що займають усю сторінку видання, називають «сторінковими» (е), а верстку таких ілюстрацій прийнято називати сторінковою.Якщо при верстанні ілюстрація повністю або частково займає сусідню сторінку, то таку верстку називають розворот-ною, а коли переходить на наступні сторінки — багаторозворотною Користуючись різними видами верстки, верстальник має великі можливості найбільш виразно розташовувати ілюстративний матеріал, враховуючи його особливості.Застосовуючи різні види верстання ілюстрацій в одному виданні, важливо не порушувати стилеву єдність видання, змішуючи види версток в межах розділу чи розвороту. Не можна заверстувати ілюстрації в кінці розділу чи глави перед заголовком наступного розділу, також не бажано розміщувати ілюстрацію в кінці розділу. Не заверстують ілюстрації на кінцевих сторінках, за винятком ілюстрацій в технічних книгах, де на тих же сторінках є посилання до них. Ілюст-рації, які заверстують врозріз, при відкритому верстанні розміщують зверху або знизу сторінки складання.При закритому верстанні ілюстрації врозріз її завжди розміщують, якщо немає інших вказівок видавництва, на оптичній середині сторінки складання, тобто так, щоб над ілюстрацією разом з підписом містилося приблизно три восьмих, а під нею — п'ять восьмих усіх текстових рядків. При верстанні ілюстрації врозріз над нею не можна залишати абзацний рядок, а текст під нею не може починатися кінцевим рядком. Якщо по всьому виданню ілюстрації верстають з виходом на поле чи «під обріз», тоді вихід дають повністю в зовнішнє поле.Ілюстрації, по висоті близькі до загальної висоти сторінки, краще верстати на окремій сторінці. Мінімальна кількість тексту, який може бути підверстано до такої ілюстрації, — 3—4 рядки при відкритій верстці і 2—3 рядки при закритій верстці над ілюстрацією і 4—5 рядків під нею. Ілюстрації, значно менші за форматом, ніж рядки скла-дання, заверстують з оборкою текстом з однієї чи двох сторін. Мінімальний формат оборки визначається видав-ництвом і переважно складає для кг. 8 — 2 кв. для кг. 10—2 1/2 кв. для кг. 12 — 3 кв. Відбивка ілюстрації від тексту збоку приблизно 1 циц. (при умові, що формат оборки кратний цицеро).Якщо на сторінці є лише одна ілюстрація воборку, то її завжди розташовують до зовнішнього краю сторінки, тобто на парній сторінці зліва, а на непарній — справа, на оптичній середині сторінки по висоті — при закритій верстці і в нижній чи верхній край сторінки — при відкритій верстці. В оборці не можна верстати рубрики і формули. В технічних виданнях, як виняток, можна залишати в оборці рубрику, яка набрана впідбір з текстом. Розмір абзацного відступу в оборці повинен бути тим же, що й для всього видання. Не можна починати оборку з кінцевого рядка і залишати абзацний рядок в останньому рядку оборки. Для ілюстрацій, які мають складну конфігурацію, часто роблять ступеневу оборку. При такій оборці не рекомендується робити ступені меншими, ніж 3—4 рядки основного тексту. Між ступенями не можна збільшувати чи зменшувати міжрядкові пробіли.Якщо на одній сторінці потрібно розмістити дві ілюстрації малого формату (одну зверху, а іншу знизу), тоді між ними повинно бути не менше трьох рядків тексту, якщо ілюстрації не об'єднані в групу. Якщо дві ілюстрації, які суттєво різняться висотою, потрібно розмістити на сторінці врозріз, то їх слід рівняти по нижній лінії, над нижчою ілюстрацією роблять оборку, формат якої був би однаковим з форматом ілюстрації, а висота — не менше чотирьох рядків тексту. Ілюстрації, які мають значно менший, ніж сторінка складання, формат і які заверстуються за вказівкою видав-ництва на окрему сторінку, розміщають точно на оптичній середині сторінки складання з виключкою посередині. Ко-лонцифри на таких сторінках не ставлять. На сторінках-вклейках набирають тільки норму, але в число колонцифр вони не входять.У художніх виданнях часто зворотна сторона вклейки не задруковується, а залишається чистою. В такому випадку ілюстрацію верстають на непарній сторінці. Верстаючи на сторінці дрібні ілюстрації, зібрані в групу, обов'язково слід звернути увагу на розміщення таких ілюстрацій згідно з номерами, на збереження прямокутності сторінки (розта-шовуючи ілюстрації якомога ближче до країв), навідбивку між ілюстраціями (яка повинна бути рівномірною і не надто великою). При розміщенні півтонових насичених ілюстрацій по-трібно враховувати зворотну сторінку, на якій можуть бути таблиці чи великого кегля рубрики, які через просвічу-ваність паперу порушуватимуть сприйняття ілюстрації.У багатоколонній верстці найкращим форматом для ілю-страції є формат колонки. Але цього не завжди вдається досягнути. Зустрічаються верстки ілюстрацій врозріз колон-ки, врозріз двох чи трьох колонок чи врозріз всієї сторінки. В енциклопедичних виданнях багато кліше малого формату, які подано воборку в одній колонці. При такому розміщенні в усіх випадках (як на парних, так і на непарних сторінках) такі ілюстрації виключають у правий край колонки. Через ілюстрації врозріз основний текст проходить наскрізь (зверху вниз) колонки. Підрисункові підписи або підписи під ілюстраціями. До складу підпису входять:а) нумераційний заголовок (умовне скорочення назви «Рис.» і номер ілюстрації чи просто номер);б)основна частина підпису, яка визначає тематичний зміст ілюстрації;в)експлікація — пояснення деталей ілюстрації і її частин, а також розшифровка умовних скорочень;г)легенда — відомості про оригінал ілюстрації, техніку виконання, місце зберігання і т. п.Підписи під ілюстраціями набирають на видимий формат ілюстрації кеглем шрифту, меншим від основного, часто курсивним. Якщо підпис має експлікацію (її набирають меншим кеглем), то в кінці основного тексту підпису ставлять двокрапку, а експлікацію відбивають від підпису на 2- 4 п. і останній рядок виключають окремим рядком по відношенню до ілюстрації. Відбивка підпису від ілюстрації не повинна перевищувати розмір кегля основного шрифту, а від тексту знизу мусить вкладатися межі двох кеглів основного шрифту.Загальна висота ілюстрації з підписом і всіма відбивками повинна бути кратною кеглю основного шрифту.Якщо ілюстрацію заверстують воборку, то в цьому випад-ку в оборці замість основного тексту можна помістити підпис, набравши його на повний формат оборки. Підпис може бути заверстаний у великий пробіл зображення складної конфігурації, не виходячи за видимий формат зображуваного. Дати чіткі рекомендації відносно композиційного розмі-щення підписів і їх поєднання з ілюстраціями для всіх випадків практично неможливо, оскільки спосіб заверстки ілюстрацій, їх величина, композиція розташування вимага-ють індивідуального підходу до верстання підписів. Таблицею називають текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді горизонтальних рядків і вертикальних колонок, розділених лінійками і завершених заголовковими даними. Виводи — текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді рядків і вертикальних колонок за допомогою пробілів, без застосування лінійок. Лінійка може бути лише у підсумку. Кожна таблиця складається з трьох основних частин: головки, яка містить заголовкові дані всіх граф. В свою
чергу головка може членуватися горизонтальними лінійками на яруси; основного текстового і цифрового матеріалу в рядках таблиці, які утворюють хвостову частину — «хвіст» таблиці. У більшості випадків хвостова частина складається з боковика — лівої графи, що містить в собі дані про зміст кожного із рядків таблиці, і прографки, яка складає зміст таблиці В окремих випадках у хвостовій частині таблиці міститься підсумкова частина (підсумкова лінійка і підсумковий рядок), в якій подаються сумарні дані кожної колонки. Хвостова і заголовкова частини таблиці розділяються між собою так званою підзаголовковою лінійкою. Кожна таблиця чи вивід мають надзаголовкову частину, яка складається з нумераційного і тематичного заголовків. Окремі таблиці мають примітки, їх набирають безпосередньо за хвостовою частиною. По вертикалі таблицю можна ділити на декілька самостійних частин.Таблиці, які є складовими частинами книг і журналів, називають книжково-журнальними. Таблиці, які являють собою зразки форм обліку і звітності і складаються тільки із заголовкової і надзаголовкової частини, називають проформами. Таблиці з незаповненою прографкою, яку можна заповнювати вручну, називають пустографками або бланками.В залежності від характеру заповнення граф, таблиці поділяють на цифрові (всі графи містять тільки цифрові дані і математичні знаки), текстові (всі колонки прографки містять тільки текст), змішані (одна частина колонок текстова, а інша — цифрова), математичні (одна колонка містить математичні або хімічні знаки чи формули) і ілюстраційні (хоч би в одній графі поміщені ілюстрації). У багатьох випадках застосовують таблиці, в яких лінійки використовують лише в заголовковій частині, або таблиці, які мають тільки горизонтальні лінійки. Таблиці, обрамлені з чотирьох сторін в рамку з лінійок, називають закритими, з трьох сторін — напівзакритими, якщо лінійка є тільки зверху — відкритими. Таблиці, які займають усю площу сторінки видання, називають сторінковими, а які займають лише частину сторінки — клаптиковими. Якщо вони розташовані поздовж сторінки і читаються як основний текст, їх називають поздовжніми, а якщо впоперек — поперечними. За характером розміщення на сторінці видання можна виділити: клаптикові таблиці, заверстані воборку; клаптикові, заверстані врозріз; клаптикові поперечні завер-стані воборку; клаптикові розворотні заверстані врозріз;сторінкові поздовжні; поперечні; поздовжні з клаптиком; поперечні з клаптиком; розворотні поздовжні; поперечні і поперечні з оборкою на парній сторінці. Великі за обсягом таблиці можна поміщати на розвороті чи декількох розворотах з переносом або на окремих вклейках. При наборі і верстанні в одному виданні таблиці і виводи повинні бути подані однотипно за шрифтами, кеглями, товщиною лінійок, розмірами заголовків і граф, оформленням заголовкових і над заголовкових частин, розмірами абзац них відступів і втяжок, виключкою колонок в графах, системами рубрикації в боковиках, характером вертикальної розбивки рядків і т. п. Недопустимим є в одному виданні частину таблиць робити закритими, а решта —відкритими чи піввідкритими.Заголовкова частина таблиці може бути простою і склад-ною, а може складатися з декількох ярусів.Тексти заголовків, якщо можливо, варто розташовувати горизонтально. При великому заголовку і вузьких графах текст розміщають вертикально, при цьому заголовки всіх решта граф, крім боковика, можна теж розставляти вер-тикально.У заголовках, які розміщені горизонтально, рядки тексту виключають посередині графи з відбивкою від вертикальних лінійок не менше ніж на 2 п. По висоті заголовки розміщають також посередині. Верхня відбивка від горизонтальних лінійок, як правило, на 2 п. більша, ніж нижня.Рядки заголовків, розташованих вертикально, завжди починають від однієї горизонтальної лінії. Заголовкову частину таблиць переважно набирають шрифтами того ж кегля, що і хвостову. Однак, щоб уникнути вертикального розташування заголовків, їх можна набирати кеглем на ступінь нижче, ніж кегль шрифту боковика і прографки. В одноярусному заголовку текст кожної графи набирають з прописної літери. В багатоярусному самостійні заголовки набирають теж з прописної літери, а підпорядковані гра-матично заголовки в нижніх ярусах — з рядкових. В кінці заголовка кожної графи знаків пунктуації не ставлять (крім обов'язкових крапок у скороченнях). У виводах вертикальних заголовків робити не можна; горизонтальні рядки заголовків розміщують точно посере-дині відповідної колонки.Надзаголовкову частину таблиці, яка містить нумерацій-ний заголовок і тематичний заголовок, оформляють згідно зі всією рубрикацією видання. Найчастіше нумераційний заголовок набирають окремим рядком з виключкою в правий край, а тематичний — з виключкою «окремим рядком» з змістовою розбивкою по рядках. Між нумераційним і тематичним заголовками відбивки не роблять. Допускаються й інші композиційні варіанти оформлення заголовків. Надзаголовкову частину таблиці відбивають від верхньої лінійки обрамлення на 2—6 п. У виводах надзаголовкову частину відбивають від перших рядків на 2—4 п.Текстові і цифрові елементи боковиків в таблицях ви-ключають переважно в лівий край. При наявності лівої лінійки обрамлення текст відбивають від неї на півкегля основного шрифту, яким набраний боковик, а цифрові дані, наприклад, в логарифмічних таблицях, виключають на сере-дину. Багаторядкові елементи набирають з абзаци им відступом першого рядка і втяжкою наступних. Кінцеві неповні рядки тексту боковиків можна доповнювати до формату колонкрапками. Крапки не можна застосовувати, якщо боковик складається тільки з цифрових даних.У простих боковиків всі елементи починаються з про-писних літер, в складних — всі самостійні чи нумеровані елементи завжди починаються з прописних літер, а підпоряд-ковані елементи — з рядкових. В кінці елементів боковика знаки пунктуації не застосовують, за винятком — у потрібно-му місці — двокрапки.Цифрові дані в колонках таблиць і виводів необхідно, якщо можливо, розміщувати так, щоб розряди чисел були вирівняні по вертикалі, тобто одиниці під одиницями, десятки під десятками і т.д. Таке розміщення є обов'язковим, коли в таблиці наявна підсумкова частина. Найбільше число виключають посередині графи з відбивками не менше ніж 2 п. За відсутності даних в окремих рядках замість слова «ні» ставлять тире, за відсутності відомостей — трикрапку. Ці знаки завжди виключають «окремим рядком».Формат складання текстових даних в колонках повинен бути таким, щоб відстань між текстом і лінійками була не менше 2 п. з кожного боку, а відстань між колонками у виводі — 8 п. Текст кожного елемента графи завжди набирають з прописної літери, знаки орфографії і пунктуації всередині тексту набирають згідно із правилами. В кінці кожного елемента знаків пунктуації не ставлять. Спосіб виключки тексту повинен бути єдиним для окремої таблиці і бажано для таблиць усього видання. Якщо в суміжних однорядкових елементах текстової графи повторюються однакові слова, то їх можна замінити лапками. Якщо повторюються багаторядкові елементи, тоді при першому повторенні їх замінюють словом «те ж», а при наступних — однією лапкою, розміщеною посередині цих слів. Заборонено замінювати лапками числа, марки машин, символи і т. п.При наявності підсумкової частини таблиці підсумкова лінійка повинна перекривати слово «Разом» на 12 п. Ці слова в таблицях набирають часто із зміною шрифту, застосуванням розрядки — так, щоб після них було 3—5 крапок. Підсумковий рядок, як правило, заключають по висоті в 24 п. з відбивкою від підсумкової лінійки на 8 п.У виводах підсумкову лінійку відбивають від тексту виводу і від підсумкового рядка на півкегельну висоту.Примітки чи зноски до таблиці набирають шрифтами тієї ж гарнітури, що і хвостову частину таблиці, але меншого кегля. Зноски від тексту відділяють тонкою лінійкою форматом 3/4 — 1 кв. з виключкою в лівий край.Лінійки, які служать в побудові таблиць для обрамлення, побудови прографки і горизонтального членування, повинні бути цільними, без розривів.Відбивка таблиць від попереднього і наступного текстів повинна складати один-два рядки основного шрифту, яким набране видання. Пробіл між заголовком і таблицею повинен бути меншим за пробіл між заголовком і попереднім текстом і повинен складати 4—6 пунктів.При багатоколонному наборі таблиці бажано заверстувати на формат однієї колонки. Якщо це не можливо, то таблиці при такому наборі можуть бути набрані на формат двох чи декількох колонок. Не можна верстати таблиці в такому наборі на проміжні формати, наприклад, на 1,5 колонки з оборкою. Таблиця не повинна розрізати текст сторінки, тобто текст в кожній колонці переходить через таблицю зверху донизу.Відбивку текстів, рубрик, цифр проводять при таком у наборі так само, як і при одноколонному наборі.
