Законодавство України про видавничу справу. Теорія видавничої справи — складова едитології, яка досліджує методологічні засади процесів, що опосередковано (організаційно) пов'язані з готуванням повідомлень до публікування (оприлюднення). Складові теорії: основи вс (етапи видавничого процесу; типологія повідомлень, оригіналів, видань і передач; будова повідомлень, оригіналів, видань і передач; типологія авторів і реципієнтів; будова ЗМІ), теорія видавничої та редакційної діяльності, видавничий маркетинг (ринкознавство), видавничий менеджмент (організація та керування у видавничій справі), стандартизація видавничої справи. Теорія редагування — складова едитології, що досліджує методологічні засади безпосереднього готування (редагування) повідомлень до публікування (оприлюднення), тобто це система знань про практику редагування — правила внесення змін безпосередньо в саме повідомлення. Теорія редагування описує, пояснює та прогнозує функціонування тих суб'єктів та об'єктів, які беруть участь у процесі редагування, зокрема у формі постулатів, законів, закономірностей, методів, методик, норм тощо. Теорію редагування поділяють на теорію нормативного й теорію творчого редагування, на теорію загального й теорію галузевого редагування. Завдання теорії редагування: - вивчення особливостей редакторського аналізу текстів як методу їх об’єктивної характеристики та оцінювання; - визн. засобів та прийомів удосконалення рукописного матеріалу в процесі його підготовки до видання; - вивчення техніки коректури та редакційної обробки текстів. Завдання „Теорія та історія вс та редагування” формулюються в конкретиці його основних блоків: теоретичного та історичного. Завдання т е о р е т и ч н о г о - засвоєння значного за обсягом масиву матеріалу, пов’язаного із різними підходами українських учених до інтерпретації теоретичних проблем фаху; порівняння їх із працями західних учених та виокремлення тих точок зору, що сприяють зближенню, а не роз’єднання поглядів на науку про видавничу справу та редагування. Завдання і с т о р и ч н о г о блоку - концентруються здебільшого довкола вивчення проблемних питань історії вс та редагування, довкола яких ще й досі продовжуються дискусії дослідників. Йдеться зокрема про періодизацію та основні етапи розвитку всна українських теренах; наукові, а не ідеологічні концепції еволюції професійної діяльності редакторів-видавців, вплив видань на суспільну свідомість. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про видавничу справу"Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукцiї, умови взаємовiдносин i функцiонування суб'єктiв видавничої справи. Відповідно до Конституцiї України цей Закон покликаний сприяти нацiонально-культурному розвитку українського народу, громадян України всiх нацiональностей, утвердженню його духовностi та моралi, доступу членiв суспiльства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та iнтересiв авторiв, видавцiв, виготiвникiв, розповсюджувачiв i споживачiв видавничої продукцiї. РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: автор - фiзична особа, творчою працею якої створено твiр (документ); замовник - фiзична чи юридична особа, яка замовляє видавничу продукцiю, беручи на себе фiнансовi зобов'язання; видавець - фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання; видавництво - спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції; видавнича організація - підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції; видавнича продукція - сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями); виготівник видавничої продукції - фізична чи юридична особа, що здiйснює виготовлення замовленого тиражу видання; розповсюджувач видавничої продукцiї - фiзична чи юридична особа, яка займається розповсюдженням видавничої продукцiї; споживач видавничої продукцiї - приватнi особи, підприємства, установи, організації; видання - твір (документ), який пройшов редакцiйно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або iншим способом, мiстить iнформацiю, призначену для поширення, i вiдповiдає вимогам державних стандартiв, iнших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, полiграфiчного і технічного виконання; тираж (наклад) - кiлькiсть виготовлених примiрникiв видання; міжнародний стандартний номер книги (ISBN) - номер, який на міжнародному рівні ідентифікує будь-яку книгу чи брошуру певного видавця; державна тематична програма (комплексна, цільова) - схвалена в установленому порядку програма випуску суспільно необхідних видань з визначенням тиражу, обсягу, терміну випуску, джерел фінансування; суспiльно необхiднi видання - прiоритетнi види видань для забезпечення загальнодержавних потреб. Стаття 2. Видавнича справа Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції. Складовими частинами видавничої справи є: видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції; виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами; розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами. Стаття 3. Мета видавничої справиВидавнича справа спрямована на: задоволення потреб особи, суспiльства, держави у видавничій продукцiї та отримання прибутку від цього виду діяльності; створення можливостей для самовиявлення громадян як авторiв незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; сприяння нацiонально-культурному розвитку українського народу шляхом збiльшення загальної кiлькостi тиражi. Стаття 4. Законодавство про видавничу справу Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією України, цим Законом, Законами України "Про інформацію", "Про авторське право і суміжні права", "Про державну таємницю", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", іншими законами та нормативно-правовими актами.Стаття 5. Державна політика у видавничій справі Державна політика у видавничій справі визначається Верховною Радою України і ґрунтується на принципах дотримання свободи у видавничій справі, протидії її монополізації, зміцнення матеріально-технічних, організаційних, правових і наукових засад видавничої справи, гарантії соціального і правового захисту її працівників. Стаття 10. Суб'єкти видавничої справи До суб'єктiв видавничої справи вiдносяться видавцi, виготiвники та розповсюджувачi видавничої продукцiї. Суб'єктами видавничої справи в Україні можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав. Стаття 12. Державний реєстр України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції З метою обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (далі Державний реєстр), положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.
