Завдання теорії редагування: - вивчення особливостей редакторського аналізу текстів як методу їх об’єктивної характеристики та оцінювання; - визн. засобів та прийомів удосконалення рукописного матеріалу в процесі його підготовки до видання; - вивчення техніки коректури та редакційної обробки текстів. Метою редагування є трансляція повідомлень для отримання заданого соціального ефекту.Методи для опрацювання повід: - метод аналізу (використовують для виявлення відхилень у повідомленні, здійснюють шляхом порівняння елемента тексту з конкретними нормами нормативної бази); - метод синтезу (реалізують у вигляді виправлення знайдених помилок); - алгоритмічні методи (полягають у використанні наперед заданих послідовностей процедур); - методи соціолінгвістичних досліджень (проведення опитувань); - метод моделювання (полягає у створенні копії досліджуваного об’єкта на іншому носії інформації); - метод інформаційного пошуку (полягає у пошуку інформації потрібної редакторові на різних етапах видавничого процесу для редагування повідомлення). Методи редагування – це послідовності процедур, які дають змогу відшукувати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправлення їх. Методи редагування можна розділити на формалізовані й неформалізовані (творчі). До формалізованих належать такі, для реалізації яких можна задати послідовність процедур, що використовують мінімум семантичних характеристик компонентів повідомлення. До неформалізованих належать ті, для реалізації яких важко або неможливо задати чітку послідовність процедур, а тому, як правило, використовують велику кількість семантичних характеристик компонентів повідомлення. Неформалізовані методи найчастіше використовують для контролю різноманітних положеннєвих норм. Очевидно, що чим більшою є кількість формалізованих методів, тим простіше й легше редакторові опрацьовувати повідомлення. Більше того, у випадку, коли метод є достатньо формалізованим, його можна алгоритмізувати й закодувати для виконання на комп’ютері системою редагування. Така формалізація методів редагування суттєво вплине на підвищення продуктивності праці редакторів. Тому наукові дослідження в редагуванні важливо спрямовувати саме на формалізацію методів редагування. До числа аксіом едитології (методологічна база) належать такі: автор і реципієнт можуть по-різному оцінювати новизну повідомлення; автор і реципієнт можуть по-різному генерувати і сприймати модальність повідомлення; автор і реципієнт генерують і сприймають повідомлення в різний час, у різних місцях та різних ситуаціях, а також можуть по-різному сприймати час, місце та ситуацію, описані в повідомленні; автор і реципієнт можуть мати різні тезауруси, використовуванні при породженні й сприйнятті повідомлення; повідомлення, яке автор передає реципієнтові, в процесі передачі може бути спотворене шумами.
