Найперше класифікуємо виправлення з позиції варіантності. Як наслідок, отримаємо такі види виправлень:
— однозначні, коли можливий лише один варіант виправлення (наприклад, у слові опрішок можливий єдиний узгоджений з нормою варіант — шляхом заміни / на и);
—неоднозначні, коли кількість варіантів виправлення дорівнює якомусь конкретному числу п [наприклад, коли в рукописі надто часто вживають слово тато і виникає потреба замінити його синонімом, то кількість таких виправлень є фіксована—це слова-синоніми батько, неньо, отець (п= 3)];
— багатозначні, коли кількість варіантів виправлення взагалі не може бути оцінена конкретним числом (наприклад, коли в уривку повідомлення є стільки відхилень, що його варто просто повністю переписати).
Якщо виправлення однозначних відхилень є нетворчим, неоднозначних — напів-творчим, то багатозначних — тільки творчим.
Враховуючи, що кожне виправлення можна описати як операцію видалення і вставлення (див. розділ 7.5), і використовуючи послідовно різні основи класифікації, подамо таку основну класифікацію методів виправлення повідомлення:
1) формалізовані (нетворчї) виправлення:переставлення компонетів;видалення компонентів;—заміна одних компонентів іншими;вставлення (додавання) нових компонентів;
— спеціальні виправлення, які стосуються переважно нетекстових компонентів;
2) неформалізовані (творчі) виправлення:скорочення,опрацювання,перероблення.
Скороченням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення, коли методом видалення окремих компонентів з повідомлення скорочують його обсяг, іноді до наперед заданої величини. При цьому зовсім не обов'язково, щоби компоненти, які видаляють, містили помилки.Типовими прикладами необхідності скорочення є газетні повідомлення, що повинні займати площу не більшу, ніж визначено на сторінці, або радіо- чи телеповідомлення, які мусять чітко вкладатися у час передачі.Скорочення допомагає скомпресувати інформацію в повідомленні, не вимагаючи великої кількості процедур і пристосування до авторського стилю. Недолік же полягає в тому, що частину інформації при цьому втрачають. Скорочення повідомлення вимагає обов'язкового погодження з автором.
Скорочення найефективніше виконувати в такий спосіб:визначити рівень, на якому слід провести скорочення;вибрати шкалу для експертних оцінок (наприклад, шкалу з трьох оцінок: 1,2 і 3);біля всіх компонентів визначеного рівня поставити експертні оцінки, що вказують на ступінь відповідності компонента основній темі повідомлення (наприклад, найвища оцінка 4'3" визначає найбільшу відповідність, а найнижча "1"—найменшу);видалити з повідомлення компоненти, оцінки яких свідчать про те, що вони найменше стосуються основної теми повідомлення.
Опрацювання – неформалізований (творчий) метод виправлення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення, скорочення, причому ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25-30%. Використовують стосовно тих повідомлень, які мають порівняно невелику кількість помилок. Дає змогу значно вдосконалити повідомлення, одна водночас веде до появи змін у тексті, необхідності пристосування до авторського стилю, а також можливості ненавмисного спотворення інформації. Є трудомісткою процедурою.
