Найперше класифікуємо виправлення з позиції варіантності. Як наслідок, отримаємо такі види виправлень:
— однозначні, коли можливий лише один варіант виправлення (наприклад, у слові опрішок можливий єдиний узгоджений з нормою варіант — шляхом заміни / на и);
—неоднозначні, коли кількість варіантів виправлення дорівнює якомусь конкретному числу п [наприклад, коли в рукописі надто часто вживають слово тато і виникає потреба замінити його синонімом, то кількість таких виправлень є фіксована—це слова-синоніми батько, неньо, отець (п= 3)];
— багатозначні, коли кількість варіантів виправлення взагалі не може бути оцінена конкретним числом (наприклад, коли в уривку повідомлення є стільки відхилень, що його варто просто повністю переписати).
Якщо виправлення однозначних відхилень є нетворчим, неоднозначних — напів-творчим, то багатозначних — тільки творчим.
Враховуючи, що кожне виправлення можна описати як операцію видалення і вставлення (див. розділ 7.5), і використовуючи послідовно різні основи класифікації, подамо таку основну класифікацію методів виправлення повідомлення:
1) формалізовані (нетворчї) виправлення: переставлення компонетів; видалення компонентів; —заміна одних компонентів іншими; вставлення (додавання) нових компонентів;
- спеціальні виправлення, які стосуються переважно нетекстових компонентів;
2) неформалізовані (творчі) виправлення: скорочення,опрацювання,перероблення.
Виправлення кон’юнктурне – 1. Виправлення в коректурних відбитках, викликане певними важливими змінами, що відбулися протягом роботи над виданням і які неможливо було передбачити, проте необхідно відобразити в тексті: рішення уряду, укази, постанови, нові статистичні дані, зроблені відкриття і под. 2. Виправлення, зроблене з ідеологічних міркувань.
Виправлення компенсаційне (Книгознавство, стор. 47) – виправлення, зроблене з метою зберегти необхідний обсяг тексту. Здійснюється переважно на етапі верстання й перевіряння коректором верстки і звірених аркушів.
