Іван Багряний (Лозов'яга) у романі "Тигролови" описав деякі події свого бурхливого, щедрого на пригоди життя. У 1932 році, коли йому виповнилося пише 25 років, письменника звинуватили у нелояльності до радянської влади і заарештували. Багряний сам дав слідчим матеріал для звинувачення своїми творами. Письменник сміливо відкрив перед чекістами свій світогляд, заявляючи, що він мусить працювати для української культури, адже в Україні національна політика перекручена і недосконала, а тому нам у своєму культурному розвитку необхідно орієнтуватися не на Москву, а на Європу. Багато з того, про що розповідається у творі, сталося з самим Іваном Багряним. Це його везли у вагоні-домовині на Колиму. Це він утік із довжелезного потяга у невідомість, воліючи краще загинути у тайзі, ніж страждати серед тисяч невинних у таборах ГУЛАГу. Іван Багряний у тайзі зустрів українців із Зеленого Клину, якийсь час жив у них, як і герой його твору, познайомився із багатьма співвітчизниками, гостював у них. Письменник дивувався тій любові до України, яку виявляло населення Зеленого Клину. Люди свято берегли пам'ять про свій родовід, говорили і молилися по-українськи, будували хати з глини, а піч вимальовували квітами і голубами. У свято дівчата вбиралися у вишивані сорочки, одягали намисто, в коси вплітали стрічки; парубки ходили в шапках і киреях. Та найкращим у цих людях було те, що вони відчували себе не "хохлами", а українцями, гордими, незалежними, сміливими синами і доньками великої країни, нащадками славних запорожців.
Іван Багряний зазнав сталінських репресій і пройшов всі кола пекла, як потім і герої його роману. «Сад Гетсиманський» — один з перших творів світової літератури, що викриває злочинну суть сталінського режиму. Події твору відбуваються в Україні. Всі імена та прізвища в'язнів і співробітників НКВС в цій книзі правдиві.
