Основна філософська проблема п’єси – це влада людей над часом, обернення його швидкого плину на свій бік, а також проблема боротьби із законом «тісного часу» (коли «події тісняться одна на одну»). Тому в п’єсі герої антиподичні: з одного боку Карфункель, «таємний радник і доктор механіки», який вважає, що час всесильний; з іншого – молодий учитель гімназії, «трохи літератор» Юркевич, який не поділяє думку німця Карфункеля. Основна риса його характеру, як стверджує Адріанова Н., є життєва інертність, бо він не має своєї власної думки і тому постійно змінює свої рішення.
В п’єсі присутня об’єктивна властивість часу, його незалежний від втручань людини і змісту подій, що відкидалися. Людина завжди прагнула панувати над часом, не вивчала, а ігнорувала його. До речі, всі чотири дії вистави відбуваються на вокзалі, де знову ж таки з’являється годинникар Карфункель – антипод радянського робітника. Він обстоює теорію «тісного, щільного» часу, коли, приміром, за двадцять чотири хвилини до від’їзду потяга можуть статися події, які за інших обставин відбувалися б протягом багатьох років і цим він залякує Юркевича.
У п’єсі привертає увагу такий момент художньої конкретизації, як змалювання письменником обставин – сукупності умов, становища, явищ, що обумовлюють драматичну дію персонажів твору. Обставини в комедії подаються в плані історичного розвитку. Від початку і до кінця п’єси минає сімнадцять років, але таких років, у які вмістилися грандіозні події всесвітньо-історичних масштабів: 1912 – 1919 – 1920 – 1929 роки – більшовицька революція, громадянська війна, роки першої п’ятирічки. Протягом усіх чотирьох дій п’єси письменник показує тих самих людей на тій самій невеличкій залізничній станції («єдність місця»). Письменник показав, що на невеличку залізничну станцію вривається бурхлива хвиля життя, сповненого історичними подіями. Станція – єдине місце у п’єсі драматичної дії – є засобом художньої конкретизації історичних обставин. Фактично вона нагадує нам залізничну станцію провінційного Житомира. Важливим моментом в ідейному осерді твору є показ справжніх майстрів часу – Ліди, машиніста Черевка, шофера Таратути, які живуть ритмами й темпами нової доби.
