П"єса М. Куліша "Патетична соната", на одностайну думку дослідників, справді виняткове явище в українській драматургії як спроба поєднати в єдине ціле рух, музику, слово. Свою назву твір дістав від однойменної славнозвісної сонати великого Бетховена.
Матеріалом для твору послужили бурхливі події революції і громадянської війни 1917-1919 років. За своєю суттю вони так відповідають настрою сонати -настрою шукань, поразок і перемог! У центрі дії - образ талановитої піаністки Марини, яка на роялі дає "світлий роздум бунтарського духу", а в буденному житті під іменем Чайки відстоює самостійну Україну. «Патетична соната» (1929) показує боротьбу трьох сил — комуністичної, білогвардійської і національно-патріотичної у 1917-18 рр. У п'єсі використано засоби тогочасної експериментальної драми у поєднанні з традиційним українським театром (вертеп).
Проблема зіткнення інтересів та ідей закладена у п'єсі «Патетична соната», яка присвячена громадянській війні. Проблема вибору, розходження поглядів, служіння різним ідеям та ідеалам, як наслідок — неможливість порозуміння. У творі також піднімається проблема вартості людського життя, значущості людини. Віктор Петров (Домонтович) писав: «За своїм змістом ідеологічні п'єси Куліша були криком враженого почуття українця проти більшовизму і виявленням розгубленості перед жахом диктатури пролетаріату...».
