У новелі "Перед світом" автор знову вдається до зображення суворих сторінок життя українського селянства. Учитель Юрчик змушений був поплатитися життям за проведення українізації в школі. З цього моменту все на селі перевернулось. Навіть в описі природи автор дає вкраплення духу епохи, часу, коли навіть сонце переживає ці події. Цим твором Г. Косинка прагнув показати нам як жилося за тих часів, коли Україну та її національну мову зневажали, намагалися знищити, і йшли на все заради виконання своєї мети, навіть на вбивство. Час, який змальовує письменник страшний. Не тому, що утискали права народу, а через те, що цей народ готовий був лягти костями за свою волю, правду, слово.
Загальнолюдські цінності: добpо, моpаль, спpаведливість… Саме пpагнучи підняти їх, Г. Косинка у своїх новелах показав pадощі, болі, пpагнення укpаїнського наpоду, його стpаждання. Захист пpава особистості на щастя – це одна із основ гуманізму, це одна із пpоблем, яку намагається pозв’язати письменник. Пpавда життя, пpавда хаpактеpу селянина – стpижнева ознака доpобку Г. Косинки.
Прозаїка хвилювали проблеми українського села, ті біди, що приніс хліборобам "соціалізм з примусу", який на селі обертався політикою гонінь на кожного, хто вболівав за землю і хто її любив і цінував не за самі центнери для хлібоздачі. Безперечно ж, у цій любові було багато від мрій про відрубний од держави селянський "рай", повну незалежність землевласника. Але ж хіба селянин у переважній своїй масі воював за ідеали революції лише заради того, щоб годувати себе і дітей самими ними? Ні — він жадав од революції соціальної справедливості.
Тому й Г. Косинка закликав своїм словом заглядати у цей біль якомога уважніше й глибше, бачити в нім і те, що ми сьогодні називаємо кревним зв’язком хліборобської душі із землею, яка цю душу зростила і навчила здригатись од кожного збиткування над трудящим, їх потребам і звичаями. Г. Косинка показав сильного героя, який не боїться сказати правди людям у вічі, який може постояти за своє слово та волю, який не боїться в час постійних переслідувань стати на "свою" стежку, якою б вона не була. Але для Цюпки вона – найкраща. " І добго було ще чути сеом балачки про червону стежку Цюпки".
