Павло Тичина — вибагливий і тонкий майстер композиції. Автор зосередив свою увагу на розкритті внутрішнього, психологічного світу героїв, на зображенні їх настроїв і переживань. Поет вдало передає думки за допомогою асоціативних образів. Асоціативна образність поеми цілком зрозуміла читачеві А виражає важливі ідеї. Поет робить спробу дати художній синтез подій Вітчизняної війни.
Поема «Похорон друга» — це своєрідний внутрішній монолог людини, яка прагне по-філософськи осмислити події, що відбуваються навколо неї і співучасником яких вона була. Життя постає перед поетом як діяння, як нестримний рух. Цікава в творі композиційна функція пейзажів. Думки і почуття героїв одержують яскравіший емоційний відтінок, а ситуації набирають виразніших ліричних і драматичних рис тоді, коли характер пейзажів збігається я настроями героїв. Тичина оживляє, олюднює природу, змушує її жити людськими радощами і печалями. Тому картина природи в поемі «Похорон друга» — це завжди і картина людського життя, переживання, настрою. У пейзажі П. Тичина відтворює найскладніші переживання з переходами від тривожного смутку до безкрайнього горя. Пост легкими штрихами, доповнюючи чи змінюючи картину природи, викликає нові й нові почуття. Для поеми «Похорон друга» властиве кольористичне, живописне і музичне бачення світу. В поемі пейзаж — важливий засіб окреслення настроїв і почуттів людини, він органічно пов’язаний і ідейним змістом твору. У композицію поеми органічно входять публіцистич* ні й сатиричні елементи. Але публіцистичність не робить її риторичною, декларативною. Сатиричні ж елементи використовує автор з єдиною мстою: відтінити презирство й зневагу нашого народу до ворога.
