Професiйний театр 20-30-х рр. XX ст. розвивався за двома напря мами, якi умовно можна окреслити як психологiчний та експериментальний. Психологiчний мимоволi асоцiювався з театром iменi I. Франка, керованим Гнатом Юрою, а експериментальний з театром Березiль, який очолював Лесь Курбас. Лесь Курбас намагався створити так званий театр дiï, який, на вiдмiну від психологiчного театру, спирався на активну позицію глядача. Це мав бути театр, що втiлює на сценi найскладнiшi твори з усесвiтньоï драматичноï творчостi. Крiм того, Л. Курбас намагався пере дати засобами театрального мистец тва трагiзм нового життя та нацiональнi прагнення украïнського народу. Перiод 20-30-х рр. XX ст. характеризувався наявнiстю надзвичайно гострих дискусiй у сферi драматургiï, що мали не так естетичний, як політичний характер. Отже, драматургiя черпала дуже багато з драматичноï творчостi Лесi Украïнки, Володимира Винничен- ка, Олександра Олеся, вона також брала чимало вiд театру украïнського модерну та захiдноєвропейських новiтнiх театральних тенденцiй. Ïï представляє творчiсть Миколи Куліша, Iвана Днiпровського, Якова Мамонтова, Дмитра Бедзика. Найяскравiшою постаттю епохи можна вважати Миколу Кулiша (1892-1937), який увiйшов у iсторiю лiтератури як найвидатнiший драматург-новатор, основоположник новiтньоï драматургiï. Його творчий шлях позначено численними драматичними шедеврами (Патетична соната, Народний Малахiй, Мина Мазало, Маклена Граса). Саме Кулiш виступив протизасилля малохудожньоï та iдейно збiдненоï пєси-агiтки, яку продукували тогочаснi драматурги. Творчiсть митця стала новаторською та багатоплановою. Тематика його творiв надзвичайно рiзноманiтна. Драматурговi вдалося створити непересiчну драму про украïнське село , у якiй уперше на повен голос прозвучала тема голоду в пореволюцiйнiй Украïнi й опо середковано названо його винуватцiв. Трагiкомедiю Мина Мазайло побудовано на мандрiвному сюжетi, вона описує життя украïнського мiщанина, який свято вiрить, що змiна прiзвища принесе йому омрiяне щастя. Категорiï національного й загальнолюдського переосмислено в Народному Малахiï та Патетичнiй сонатi. Постають у трагiчному протистояннi одвiчнi протиборнi сили Людина та Суспiльство (п'єса Маклена Граса).
