|
Наявність чітко визначеного строку, протягом якого заінтересована сторона може звернутися за захистом в суд, змушує оперативно реагувати на порушення свого права, значно полегшує розгляд спору. З плином часу докази втрачаються (свідки забувають чи плутають факти, змінюють місце проживання, помирають, документи втрачаються, знищуються) і встановити істину у справі стає дедалі важче.
Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком випадків, прямо передбачених в законодавстві, а саме:
- на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;
- на вимоги вкладника про видачу вкладу;
- на вимоги про відшкодування школи, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю:
- на вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми та ін.
У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності: а) загальні; б) спеціальні.
Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки.
Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки порівняно із загальними можуть бути або скороченими, або подовженими.
Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік застосовуються зокрема до вимог:
- про стягнення неустойки, штрафу, пені;
- пов'язаних з недоліками проданого товару;
- про розірвання договору дарування;
- про спростування недостовірної інформації в засобах масової інформації;
Подовжені строки. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. За домовленістю сторін строк позовної давності може бути збільшений.
|
