Успіхи східних слов’ян у розвитку господарства, об’єднання їх в
єдину державу, боротьба за
незалежність сприяли розквіту ранньої української культури.
Київська Русь відзначалася високим рівнем культурного
процесу.На Русі було багато вмілих ремісників. Виготовляли
знаряддя праці, предмети домашнього вжитку, виплавляли
метал, робили зброю. Будували кораблі з веслами і вітрилами на
50–100 осіб. Виробляли різноманітний посуд, прикрашений
орнаментом. На Русі шили одяг і виготовляли взуття як для
простого населення, так і для феодальної верхівки.Уже в ІX ст.
східні слов’яни вміли писати. Про це свідчить “Софійська азбука”,
знайдена на стіні Софійського собору в Києві. Поширення на Русі
християнства сприяло запровадженню кирилиці — слов’янської
писемності.За часів Володимира Святославича в Києві, Чернігові,
Новгороді та інших містах було відкрито школи, де навчалися
діти бояр, дружинників, духівництва. Крім державних у Київській
Русі були й приватні школи. При храмах і монастирях, у
князівських садибах створювалися бібліотеки. Так, Ярослав
Мудрий мав бібліотеку в Софії Київській. При монастирях
існували спеціальні майстерні, де переписувалися й
перекладалися книги з іноземних мов.На цей період припав
розвиток вітчизняного літопису і літератури. Так, у Софії
Київській було написано перший давньоруський літописний звід
(1037–1039) — відоме “Слово проо закон і благодать”
митрополита Іларіона. У 1073 р. було створено “Ізборник” —
фактично першу давньоруську енциклопедію. Наприкінці XІ — на
початку XІІ ст “Повість временних літ”. У XІІ ст. як публіцист
виявив себе князь Володимир Мономах, перу якого належало
«Повчання дітям». Вершиною давньоруської літератури стало
“Слово о полку Ігоревім”. Значного поширення набула водночас
усна народна творчість: епічні пісні, билини, казки, де
відбивалися найважливіші історичні події, особливо багато
розповідалося про захист рідної землі.У Київській Русі високого
рівня досягла й музична культура, яка своїм корінням була
пов’язана з язичницькими віруваннями. З музичних інструментів
були відомі труби, дудки, флейти, гуслі. Про це свідчать фрески
Софії Київської, де зображений оркестр із семи виконавців. При
дворах князів створювалися ансамблі, а при церквах —
хори.Після запровадження християнства в Київській Русі почала
розвиватися монументальна архітектура. Ще при Володимирові
Святославичі в Києві було збудовано соборну Десятинну церкву.
З архітектурою був тісно пов’язаний розвиток живопису і
художнього різьблення. Усі собори Київської Русі прикрашалися
мозаїками, фресками, іконами. Особливо високого рівня розвитку
досяг монументальний живопис, найкращі зразки якого
прикрашають Софію Київську. Фрески вкривали всі стіни собору.
У Києві було кілька іконописних майстерень. Одна з них діяла в
Печерському монастирі, де працював відомий художник Алімпій,
який навчався у візантійських майстрівНарод Київської Русі
створив високу матеріальну і духовну культуру, яка посіла гідне
місце у світовій культурі середньовічної доби.
Київська Русь – могутня європейська держава, одна із
найбільших в світовому колі держав середньовіччя. Вона
започаткувала міцний буфер між азійським сходом і
европейським заходом, стала першим захисником европейських
держав від кочових, войовничих племен сходу. Руська держава
зросла на власному фундаменті, хоча і використала багатий
досвід сусідніх держав, зокрема європейських. Київська Русь
започаткувала українську державність, бо без неї не було б усіх
наступних етапів національного державотворення. Матеріальні,
духовні, історичні традиції Київської Русі зокрема - мова,
ментальність, звичаї, національні кольори, символи-тризуб і т. д.
перейшли в наступні часи нашої історії.
