Після смерті Володимира у 1015 р. протягом чотирьох років
тривали міжусобиці між його синами, поки нарешті в 1019 р.
на київському великокнязівському столі утвердився
Ярослав, названий МудримРоки князювання Ярослава
Мудрого (1019–1054) були часом, коли Київська Русь
перебувала в зеніті могутності. Ярослав розширив межі
своєї держави. У 1030 р. він підпорядкував своїй владі
західний берег Чудського озера, де було засновано місто
Юр’їв (тепер Тарту). У 1031 р. були відвойовані червенські
міста, захоплені польськими феодалами у 1018 р. У 1036 р.
війська Ярослава під Києвом остаточно розгромили
печенігів, після чого вони більше не загрожували руським
землям. Дбав Ярослав і про зміцнення міжнародного
авторитету своєї держави. Князь-політик уникав воєн,
намагався підтримувати з європейськими країнами
добросусідські відносини. І хоч окремі збройні сутички
довелося вести й Ярославу, проте з жодною європейською
країною Київська Русь часів його князювання не мала
тривалого протистояння.Перевага надавалася не силі
зброї, а силі розуму. У зовнішній політиці
використовувались усі можливості дипломатії, з-поміж яких
чільне місце посідали міждинастичні шлюби. Недарма
Ярослава Мудрого часом називають тестем Європи.
За часів Ярослава на Русі остаточно утвердилося
християнство, розвивалася культура, будувалися фортеці,
міста, собори і монастирі. Зведено Золоті ворота, на честь
перемоги над печенігами побудовано Софійський собор, а в
ньому створено першу на Русі бібліотеку і школу, виник
Києво-Печерський монастир. У Києві 1039 р. заснована
митрополія, що залежала від константинопольського
патріарха. Митрополитом став духівник Ярослава, відомий
письменник Іларіон. За часів князювання Ярослава на Русі складено перший писаний збірник законів «Руська правда»,
який забезпечував недоторканість феодальної власності,
відбивав правові норми ранньофеодальної епохи.
