Східнослов'янські племена населяли територію, на якій з
давніх-давен розвивалося землеробство та скотарство.
Слов'яни вели осілий спосіб життя, а основу їхньої
господарської діяльності складали рільництво й
тваринництво, з тенденцією перетворення рільництва на
провідну галузь виробництва.Землеробство було орним, а
характер землекористування - екстенсивним. Орні ділянки
використовувалися до повного виснаження, після чого їх
залишали на коротко- або довготривалий переліг. Як засіб
розчищення земель під посіви та як окрема система
землеробства значного поширення набула підсіка. Підсічне
землеробство переважало в поліській зоні, а орне - в
лісостеповій. Використання угідь до їх повного виснаження
зумовлювало необхідність поступового освоєння нових
територій. Лише наприкінці VIII ст. стають помітними якісні
зміни в землеробстві, викликані збільшенням
народонаселення та поліпшенням кліматичних умов. У
господарстві слов'ян намітився перехід до інтенсивних
форм землекористування. Найбільш разючі зміни в складі
та якісних характеристиках сільськогосподарського
інвентарю східних слов'ян сталися в останній чверті І тис. У
цей час у них широко розповсюджуються знаряддя, що були
перед тим характерні лише для Подунав'я та Балкан.
Зокрема, удосконалюються рала, які тепер складаються з
чересла, відвальної дошки і наральника з широким лезом та
асиметричними плічками. Для збирання урожаю
застосували серпи з асиметричним лезом і відігнутим
держаком, що своєю формою та характеристиками
наближувались до сучасних.Розвиток тваринництва у
давніх слов'ян був також досить важливою галуззю
господарства. Розведення свійських тварин забезпечувало
населення продуктами харчування, сировиною для
виготовлення одягу а також матеріалом для розвитку різних
промислів.Тваринництво забезпечувало землеробів також
тягловою силою та засобами пересування. Особливе місце
у виробничій діяльності слов'янських племен посідали
виробництво та обробляння заліза. Ще до появи на
історичній арені слов'ян ці галузі мали свою тисячолітню
історію розвитку й досягли неабияких
результатів.Виготовляли ювелырны вироби. Як правило,
першими ювелірами були саме ковалі. Найпоширенішим
матеріалом в ювелірній справі була мідь та бронза, срібло
траплялося значно рідше, а золото - лише в поодиноких
випадках. Серед слов'ян панувало язичництво. Воно
пройшло кілька етапів, в результаті яких досягалася більша
концептуальна завершеність і відбулося ускладнення
системи світосприйняття. Так, спочатку слов'яни приносили
жертви злим і добрим духам (упирям та берегиням). Пізніше
розвинувся культ Роду іі рожаниць, божеств родючості, який
був тісно пов'язаний із життєво важливими стихіями -
сонцем, водою, дощем. Ще пізніше на перше місце
висунувся культ бога громовиці Перуна. Давні слов'яни
обожнювали сили природи: воду, вогонь, ліс, дерева,
населяючи їх численними божествами, - лісовиками,
лещуками, водяними, поляницями, русалками тощо.
Існували й культи священних гаїв, озер, окремих дерев і
криниць. Давні слов'яни були вогнепоклонниками та
шанували культ Сонця. Саме цим зумовлений характер
їхньої поховальної обрядовості, в якій домінуюче місце
посідав обряд спалення тіла покійника і поховання його
праху поза місцем спалення.
