Серед енеолітичних племен на території сучасної України
провідне місце посідали хліборобські племена трипільської
культури. Поширена на території від Верхньої
Наддністрянщини і Південної Волині до Середньої
Наддніпрянщини і Причорномор'я ця культура розвивалася
протягом IV— III тис. до н. є. і досягла високого, як на той
час, рівня розвитку. Назву отримала від дослідженого
наприкінці X —IX ст. українським археологом В. Хвойкою
поселення поблизу с Трипілля на Київщині. Утворилася
Трипільська культура на основі давніших культур. В Україні
виявлено понад тисячу пам'яток Трипільської культури.
Племена Трипільської культури жили у поселеннях,
забудованих дерев'яно-глинобитними наземними
спорудами, розташованими переважно одним чи кількома
концентричними колами. Будівлі являли собою
чотирикутники правильної форми. Дах був двосхилий, з
отвором для диму, долівку мазали глиною, посеред хати
стояла велика піч, біля якої розташовували лежанки з
випаленої глини. Стіни і піч іноді розмальовували. В основі
суспільного устрою трипільських племен лежали
матріархальні, а згодом і патріархальні родові відносини.
Основним заняттям трипільців було землеробство.
Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-городні
культури. Ріллю спушували дерев'яною мотикою з кам'яним
чи кістяним наконечником, пізніше — ралом. Трипільці
розводили переважно велику й дрібну рогату худобу, а
також свиней та частково коней. Як тяглова сила
використовувалися бики, якими орали поля. їх запрягали у
візки, можливо сани. Існує припущення, що трипільці мали
свою писемність.
За етнографічними ознаками трипільська культура дуже
