Аналіз документів - один з найпоширеніших методів збирання соціологічної інформації, який за популярністю поступається лише опитуванню. Особливо часто цей метод використовується вкупі з іншими: опитуванням, спостереженням, експериментом.
Під документом у соціології розуміють спеціально створений людиною предмет для зберігання та передачі інформації. Інформація може бути зафіксована за допомогою букв, цифр, стенографічних знаків, малюнків, фотографій, звукозапису тощо.
У залежності від статусу документа виокремлюють:
* офіційні документи, створені юридичними чи посадовими особами: урядові постанови, заяви, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, фінансова звітність, плани, звіти тощо;
* документи особистого походження: матеріали, що містять біографічні відомості, офіційні матеріали, що засвідчують особу їх власника, його права, обов'язки, тощо.
У залежності від авторства документа вирізняють:
• особистісні документи (листи, характеристики, мемуарні матеріали, щоденники, автобіографії);
• безособистісні документи (архівні матеріали, дані преси, протоколи зборів).
У залежності від мотивації створення документів розрізняють:
• спровоковані документи (відгуки на книгу, відгуки на конкурс, оголошений в газеті або в електронних ЗМІ, шкільний твір);
• неспровоковані (особисті документи, створені за ініціативою самих авторів: переписка, щоденники, звертання до органів управління).
Существуют два основных метода анализа документов:
внешний (традиционный, классический или неформализованный);
внутренний (формализованный или контент-анализ).
Традиционный − представляет собой совокупность определенных логических построений, направленных на раскрытие основного содержания изучаемого материала.
Стремление избавиться от субъективности привело к разработке существенно иного вида формализованного анализа документов − контент-анализа.
Слово «контент» означает содержание документа. Контент-анализом называют метод сбора количественных данных об изучаемом явлении или процессе, содержащихся в документах.
