Рушники.
Розрізнялись за призначенням – весільні, повсякденні, обрядові. Вишивка розташовувалась по краю. В залежності від події та регіону орнамент розрізнявся і по кольорах, і по техніці виконання. Дівчат змалечку навчали вишивці, бо для приготування посагу (приданого) потрібно було вишити не один десяток рушників – на них подавали весільний хліб, стелили під ноги молодим, перев’язували сватів. Рушник завжди передавали з покоління в покоління. І дотепер в Україні бережуть рушники, як родову реліквію. Хата оздоблена рушниками, показувала всі вміння господині та її хазяйновитість.
Сорочки.
Візерунок у вишитих сорочках розміщався так, щоб захищати від злого ока та чар. По коміру, грудях, по рукавах, по подолу – там, де був доступ до тіла. Кожен колір мав своє призначення та енергетику. Дівчата, змагаючись у майстерності, доводили свій смак, працьовитість , охайність майбутньої господині. Жіночий одяг вишивався ошатно, старанно підбиралися кольори та візерунки. Чоловічі сорочки оздоблювалися більш стримано.
Фартухи.
Обов’язковий предмет одягу жінки. Повсякденний темного кольору, а святковий білий і розшитий вишуканою вишивкою. Особливе значення мав весільний фартух, який носила молодиця в перший тиждень після весілля.
Пояс.
Одна із дуже важливих деталей одягу. Мав особливу магічну захисні силу. Підперезувались ним і чоловіки, і жінки. Виготовлявся найчастіше з червоної тканини і вишивався кольоровими нитками.
Предмети домашнього побуту.
Серветки, наволочки, підзори, накидки на подушки – оздоблювалися вишивкою, мереживом. Слугували не тільки прикрасою, алей оберегом для дому.
.