.У Єгипті знайдена римська ганчір'яна набивна лялька: виконана з грубого полотна та набита клаптиками і папірусом. Дітки часів Римської імперії грали не тільки ляльками. Образ молодої дівчини, "увінчаний квітами дівчини", "княгині і дружки" в окремих селах Полтавщини, Черкащини та Київщини символізує родючість та життя. Тоді як в інших селах цих областей переважає образ ляльки-матері "Богородиці". ак вже склалося, що ляльки Середньої Наддніпрянщини мають найбільш обрядовий вигляд. Вони декоративні, яскраві, строкаті, мають язичницький трохи таємничий вигляд
Мо́танка (ля́лька-мо́танка, ку́кла) — зроблена з тканини вузликова лялька. Назва походить від укр. мотати. Вважається, що у давнину мотанки виконували функцію сакральнихоберегів.
Класифікація[ред. • ред. код]
Майстрині поділяють вузлові ляльки на три основні категорії[1]: 1) обрядові; 2) ігрові; 3) навчальні.
МАГЫЧНЫ ОБРАДИ
На думку дослідників, мотанки не ігрові ляльки. Вони були пов'язані з обрядом плодючості й продовження роду.
Кукла-мотанка, ймовірно, використовувалась в аграрному культі. О. Найден звертає увагу, що «куклою» у народі називали жмуток колосся, який залишали на краю поля, закручували по ходу сонця і прикрашали яскравими стрічками. Використовувалась у ритуалах, присвячених майбутньому врожаю[5].
Очевидний зв'язок мотанки з весільним обрядом. Етнографи фіксували, що неодружені дівчата, майструючи ляльки, співали, як правило, весільні пісні. До початку XXI ст. в Україні проіснував звичай прикрашання лялькою капоту першої машини весільного кортежу.
В Україні ляльки чоловічої статі не робилися. А в Росії, наприклад, їх просто заміняли паличкою. Використання ляльок у вигляді цурпалки відоме у різних ритуалах багатьох народів. У деяких слов'янських народів на весіллі молодятам дарували замотані у ганчір'я колодки, що були символом плодючості.
В Україні жінки справляли «колодку» під час святкування Масляної. За свідченнями Олекси Воропая, заміжні жінки у цей період відзначали народження, хрестини, а потім оплакували смерть колодки і протягом тижня відповідно вповивали, хрестили і спалювали її[6].
Відгомін магічних ритуалів зустрічається у колискових піснях, зокрема, у колисанці, записаній наприкінці XIX ст. у селищі Білокуракине (тепер Луганської області):
Одна була хустина
Та й ту вкрала дівчина,
На кукли подрала,
Кукол наробила,
Кота оженила,
Дівчат подражнила.
В печі затопили
Кукли попалили.[7]
Дослідники пов'язують ганчір'яні ляльки з культом предків. За народними віруваннями, всередині ляльки приховується ідол, дух пращура[8]. На Вороніжчині ляльку наповнювали попелом. Такі ляльки дарувалися молодятам на весілля. У Мордовії, де також виготовляють зольні ляльки, попіл ерзянською мовою звучить як «кулов», померти — «куломс», покійник — «улов», що вказує на часи, коли спалювали померлих. Отже лялька, у якій містилася частина попелу, виступала посередником між двома світами[9].
Ляльки з хрестами на обличчі знайдені у похованнях на Північному Кавказі. Можна припустити, що лялька мала супроводжувати померлого у потойбічний світ.
Окрім того, здавна хрест символізував сонце.
Сенс символіки безликих ляльок забутий. Радше за все, це відгомін забобонів про пристріт, поганий вплив лихого погляду. Очі могли стати порталом у потойбіччя, а тому на їх зображення накладалося табу. У таджиків й узбеків робити ляльки з обличчям вважалось гріхом, оскільки після воскресіння з мертвих лялькам прийдеться віддати частку своєї душі[10]. Ляльки не мали також імен, бо це, за народними уявленнями, могло потривожити душу померлого.
Протягом XX ст. мотанка поступово втратила свої магічні функції. Зокрема, за свідченнями жінок села Матусів Шполянського району Черкаської області, після Другої світової війнимотанки робились виключно для ігор. А їх обличчя діти промальовували, щоб вони були схожі на фабричні ляльки.
Ба́тик — це техніка розпису по тканині за допомогою воску та барвників, поширена особливо в Індонезії та на Філіппінах, а також у країнах Південно-Східної та Східної Азії, Західній Африці тощо; у Європі відома з XIX ст..
Найдревніші зразки батику знайшли ще в Єгипті, які датуються V століттям до н. е.
У Китаї це мистецтво застосовувалось за часів династії Суй (710—794 рр).
Широко застосовувалась ця техніка і в Японії. Саме за допомогою батику позначали соціальний статус. На початку XIX століття Міязаки Юзен створив свій власний стиль, використовуючи трафарети і фарбування із захисним складом.
1835 року в голландському Лейдені була відкрита перша фабрика по виготовленню батика.
Після економічної кризи 1920-х років батик знов став ремеслом одиниць.
Існує три основних методи розпису тканини:
- вузликовий батик;
- «гарячий» батик;
- «холодний» батик.
Технологічна послідовність виготовлення батику[ред. • ред. код]
Послідовність виконання розпису:
- Підготовка ескізу — робимо ескіз майбутнього малюнку, бажаної величини на папері. Для того, щоб зручніше перенести малюнок на тканину, обводимо його темним маркером або олівцем.
- Натягування тканини — ту частину шовкової шалі, де буде виконано розпис, фіксуємо п'яльцями. Натягувати тканину для розпису можна різними способами. Якщо елемент декору невеликий, можна використати звичайні п'яльця. Взагалі, існують спеціальні рами, які регулюються на будь який розмір тканини під розпис. Тканину фіксують за допомогою гачків, які входять в комплект із рамою. Можна закріпити її кнопками до звичайної дерев'яної рами. Важливо, щоб тканина була добре натягнута.
- Перенесення ескізу на тканину — щоб перенести малюнок на тканину підкладаємо ескіз під неї та акуратно обводимо його контури прозорим контуром-резервом. Натискати тюбик з резервом, потрібно обережно. Слідкувати, щоб лінії були суцільними, а елементи малюнку замкнуті.
- Розфарбовування малюнку — визначившись з кольорами і дочекавшись висихання контуру-резерву (прискорити цей процес допоможе фен), починаємо розфарбовувати малюнок. Пам'ятайте, що набирати фарбу потрібно сухим пензлем, оскільки фарба на водній основі. Тримайте біля себе серветку для видалення з пензля зайвої вологи. Щоб отримати плавні переходи та переливи кольору, потрібно ту ділянку змочити водою. Тоді на вологу тканину нанести спочатку світлий колір фарби, а потім темніший. Не потрібно поспішати, щоб не пошкодити малюнок. Краще зайвий раз помилуватися власним творінням. Готовий малюнок залишаємо сохнути на шість годин.
- Оздоблення — при бажанні оздобити можна універсальними контурами, які нададуть вашому малюнку виразності, святковості та неповторності;
- Закріплення — коли малюнок висохне, знімаємо його з рами і з виворотної сторони починаємо фіксувати праскою в режимі «шовк» протягом трьох (3) хв. Після закріплення тканину полощемо у прохолодній воді, щоб видалити прозорий контур-резерв. Після цього Ви можна прати виріб при температурі не вище 40 °C.
