Причини розпаду СРСР
- Унітарний характер СРСР (формально Радянський Союз був федерацією, але фактично - унітарною державою). Монополія на владу належала центру, що обмежувало права республік.
- Недоліки і помилки в національній політиці керівництва СРСР:
- курс на формування нової спільності - радянського народу, що на практиці виявлялося в тотальному зросійщенні, в обмеженні розвитку національних культур;
- невирішеність багатьох національних проблем (проблема кордонів, проблема депортованих народів та ін.).
- Суперечливі непослідовні економічні реформи спричинили розбалансованість народного господарства, поглиблення економічної кризи.
- Процеси демократизації і гласності сприяли зростанню національної свідомості й активізації національно-визвольних рухів.
- Ослаблення в процесі перебудови центральної влади, КПРС, які забезпечували єдність СРСР.
Співдружність незалежних держав
8 грудня 1991 р. у Мінську президент України Л.Кравчук, президент Росії Б.Єльцин, голова Верховної Ради Білоруси С.Шушкевич констатували, що вихід республік зі складу СРСР і утворення незалежних держав стало реальним фактом і що СРСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування. Вони підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої можуть приєднатися республіки колишнього СРСР та інші країни.
До складу СНД увійшло 11 республік, причому Україна - на правах асоційованого члена (вона не визнала всіх пунктів угоди).
За час існування СНД значних економічних і політичних результатів у його діяльності не досягнуто.
За деякими прогнозами, СНД розвиватиметься не шляхом глобальних інтеграційних процесів, а шляхом співробітництва на двосторонній основі в певних сферах
57. Визначте основні напрямки політичних реформ М.Горбачова. Розкрийте поняття «перебудова» та її особливості в Україні.
Після смерті Генерального секретаря ЦК КГІРС К. Черненка в березні 1985 р. на посаду керівника КПРС та СРСР було обрано М. Горбачова. Саме за його ініціативи розпочалася перебудова в СРСР (квітень 1985 р.).
Перебудова мала охопити п'ять провідних сфер життєдіяльності суспільства:
- економіку (перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних);
- внутрішню політику (демократизація суспільного життя та народовладдя);
- зовнішню політику (припинення «холодної війни» та побудова спільного європейського дому);
- соціальну сферу (покращення матеріального та культурного добробуту населення);
- ідеологію (ліквідація цензури, гласність, вільний вияв думки громадян).
Перебудова мала чотири етапи:
- березень 1985 — січень 1987 р. —-перебудова здійснюється під гаслом «більше соціалізму»;
- 1987—1988 рр. — основний лейтмотив — «більше демократії»;
- 1989—1990 рр. — розмежування і розкол у таборі провідників перебудови;
- 1991 р. — перемога радикал-реформізму, розпад СРСР.
Перебудовчі процеси в Україні контролювались управлінською номенклатурою тоталітарної держави. Протягом 1985—1987 рр. в Україні не існувало політичних сил у вигляді громадських об'єднань та народних фронтів, аналогічних до тих, що виникли в Прибалтиці та Росії. Пасивність широких народних мас має своє пояснення. На тлі загального, насамперед економічного, розвалу ситуація в Україні залишалася відносно стабільною. Крім того, керівництво УРСР на чолі з В. Щербицьким жорстоко контролювало ситуацію.
Був ще один важливий суб'єктивний чинник. Гласність у союзних республіках почалася з гострої критики перших партійних керівників і партноменклатури різного рангу. В. Щербицький, який сімнадцять років очолював Компартію України, залишався ортодоксальним комуністом і перетворився на одного з опонентів М. Горбачова. Преса називала Україну заповідником застою.
Чорнобильська катастрофа (квітень 1986 р.) сприяла пожвавленню суспільно-політичного руху в республіці. 13 листопада 1988 р. в Києві відбувся перший за роки радянської влади масовий мітинг (20 тис. учасників), присвячений екологічним проблемам. Крім питань екології, гострій критиці були піддані посадові особи, винні в чорнобильській трагедії та її наслідках.
У 1989 р. Україною прокотилася хвиля шахтарських страйків, які поруч з економічними вимогами гостро ставили і політичні питання — відмова в довірі номенклатурі та чиновникам-бюрократам. Наймогутніший шахтарський страйк мав місце у липні 1989 р. Його започаткували гірники шахти "Ясинуватська—Глибока". Страйк охопив 193 шахти з 400.
В умовах різкого загострення соціально-економічної кризи, зростання цін і невпинного погіршення життєвого рівня населення навесні 1990 р. відбулися перші демократичні вибори до Верховної Ради, які посилили розшарування політичних сил.
У вересні 1989 р. виникла масова політична організація — Рух (Народний Рух України за перебудову). Одна заводною створювалися політичні партії України (Українська республіканська партія, Демократична партія України, «Партія зелених», Партія демократичного відродження України та ін ).16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, яка стала передвісником незалежності нашої держави.
