Індустріалізація УРСР 1920-1930-х рр. — форсований процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української РСР з кінця 1920-х років до 1941 р.
Індустріалізація України кардинально змінила соціально-економічні процеси, а також у великій мірі менталітет українського народу в ХХ столітті.
Зміст
[сховати]
Причини індустріалізації в Українській РСР[ред. • ред. код]
- Відхід від Нової економічної політики
- Загальна індустріалізація СРСР;
- Курс на «прискорене соціалістичне будівництво»
- Сталінський курс «великого перелому»
Політика «соціалістичної індустріалізації» України відповідала загальносоюзному курсу.
«Ми відстали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за десять років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть».
Товариш Сталін у доповіді 1931 р.
Курс на індустріалізацію був узятий на XIV з'їзді ВКП(б) (1925 р.), який затвердив директиви першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства на 1928/29 — 1932/33 роки. XI з'їзд більшовиків України пройшов під знаком повної підтримки сталінського курсу на форсовану індустріалізацію. З'їзд затвердив п'ятирічний план для України.
Україна визначалася як основний плацдарм проведення індустріалізації в СРСР, оскільки саме в Україні знаходилися основні вугільні родовища і підприємства металургії.
У 1 п'ятирічці 400 з 1500 промислових підприємств передбачалося спорудити саме в Українській РСР.
Ставилася основна мета — забезпечити перевершуючий і першочерговий розвиток галузей групи А (паливна, енергетична, хімічна, машинобудівна і т. ін.).
Хід і методи індустріалізації УРСР[ред. • ред. код]
Індустріалізація України, як і всього Радянського Союзу, проходила за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Матеріальні стимули часто замінювалися моральними, політико-ідеологічними.
Індустріалізація супроводжувалася активним інформаційним забезпеченням. Одним із аспектів такої політики стало «соціалістичне змагання» у всіх галузях народного господарства.
Методи індустріалізації:
- підвищення продуктивності праці;
- вдосконалення розподілу праці (вугільна промисловість, машинобудування)
- поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування);
- інтенсифікація роботи машин і агрегатів (машинобудування, залізничний транспорт, текстильна промисловість);
- інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. ін.
Протиріччя індустріалізації:
- поступове збільшення норм вироблення на 35-45 %;
- нещадна експлуатація трудових ресурсів;
- експлуатація і деградація села;
- участь у «сталінській індустріалізації» тисяч репресованих «ворогів народу».
Також разом з будівництвом нових промислових підприємств була істотно реформована система освіти: збільшена технічна письменність кадрів, розширена номенклатура професій.
Нові промислові підприємства[ред. • ред. код]
З кінця 1920-х років до 1941 р. в Україні були побудовані сотні нових промислових підприємств. Головні підприємства отримували комплектуючі і обслуговували всю територію СРСР.
Головні новобудови:
- ДНІПРОГЕС;
- Запоріжсталь;
- Криворіжсталь;
- Азовсталь;
- Харківський тракторний завод.
- Новокраматорський машинобудівельний завод та ін.
Реконструйовані підприємства[ред. • ред. код]
В ході «сталінської індустріалізації» в Україні були капітально реконструйовані вже існуючі підприємства, засновані в кінці XIX — на початку XX століть.
Головні реконструйовані підприємства:
- Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча;
- Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Е. Дзержинського;
- Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського;
- Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехта і т. ін.
Культові фігури «трудового героїзму» в Україні[ред. • ред. код]
Велику популярність придбали в 1930-і роки окремі приклади «трудового героїзму».
- Олексій Стаханов — у вугільній промисловості;
У ніч з 30 на 31 серпня 1935 р. вибійник шахти «Центральна-Ірміно» Олексій Стаханов за допомогою двох помічників-кріпильників добув 102 тонни вугілля при нормі 7 тон на 1 вибійника, в 14,5 рази перекривши норму видобутку. Прикладу Стаханова стали слідувати інші виробничники. Подвиг Стаханова поклав початок поняттям «стахановці» та«стахановський рух» на всій території СРСР.
- Парасковія Ангеліна — в тракторній промисловості;
- Макар Мазай — в металургії.
Результати індустріалізації УРСР 1920-1930-х років[ред. • ред. код]
В кінці першої п'ятирічки в Українській РСР підприємства союзного підпорядкування виробляли 69,8 % продукції, республіканського — 20,3 %, місцевого — 9,9 %. З середини 1930-х років все більше виявлявся курс на мілітаризацію народного господарства, створення ВПК.
Кардинально змінилося співвідношення між промисловістю і сільським господарством в структурі економіки Української РСР. Різко скоротилися всі види приватної власності. Ліквідовувалися іноземні концесії.
- у 1940 році рівень промислового виробництва збільшився в 7 разів в порівнянні з 1913 р.;
- за обсягами виробництва важкої промисловості Україна обігнала низку розвинених європейських країн: друге місце в Європі з випуску машин (після Великобританії) і друге місце з виплавки чавуну (після Німеччини);
- Україна з аграрної країни перетворилася на індустріально-аграрну. Було ліквідовано безробіття, з'явилися тисячі нових робочих місць.
