Основні причини поразки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.:
- низький рівень національної свідомості українців і, як наслідок, слабка соціальна база визвольного руху;
- очолила національну революцію українська інтелігенція, яка розраховувала на підтримку селян. Інтелігенція була малочисельною, а селяни політично несвідомими, неосвіченими, неорганізованими, розпорошеними і піддались на лозунги більшовиків;
- робітники, підприємці, поміщики в більшості своїй не підтримали ідею незалежності України;
- відсутність єдності в діях українських національних сил, які не пішли на компроміс в ім’я загальнонаціональних інтересів. Центральну Раду шляхом перевороту ліквідував гетьман П.Скоропадський, гетьманський режим впав під тиском Директорії УНР, українські комуністи визнавали лише радянську владу, не було єдності між УНР та ЗУНР.
- несприятлива міжнародна ситуація. Боротьбу проти українського визвольного руху вели набагато сильніші зовнішні вороги: в Наддніпрянській Україні – радянська Росія, біло-гвардійці, війська Антанти; в Західній Україні – Польща, яку підтримувала Антанта.
Проте українська національно – демократична революція 1917–1920 рр. має велике історичне значення:
- у ході революції український народ створив власну державу і декілька років підтримував її існування;
- героїчна боротьба українського народу 1917–1920 рр. стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б неможливим проголошення державної незалежності в 1991 р.
Варто відзначити також історичні уроки української революції:
- необхідність опору на власний народ, а не на іноземну допомогу;
- оперативне розв’язання невідкладних соціально-економічних завдань, турбота про забезпечення добробуту народу, що забезпечує підтримку революції;
- створення власної регулярної армії для захисту національної держави і розбудову владних структур не лише в центрі, а й на місцях;
- чіткість програмних завдань розбудови національної держави;
- наступальність агітаційно-пропагандистської роботи в масах;
- забезпечення єдності в керівництві і в суспільстві загалом;
- турбота про забезпечення зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних інтересів держави.
