Огляд основних етапів впливу еволюції та конвергенції на інноваційний розвиток ступеню впливу ІКТ на підтримку освіти
Кожна хвиля інформаційної революції характеризувалася тим, що створювала не тільки нові пристрої для забезпечення масового використання в контексті досягнення множини міждисциплінарних цілей, але й обумовила появу нових професій, їхню спеціалізацію для задоволення безлічі потреб користувачів у різних областях, у тому числі й для обслуговування освіти й навчання. Внаслідок цього проходила еволюція й конвергенція як технологій, так і цілих наук, які були потрібні для подальшого розвитку.
Виділення етапів базується на висновках щодо основних результатів інновацій, які вплинули на подальший розвиток підтримки освіти та навчання.
На рис. 1 представлені основні етапи еволюції навчальних технологій.
Етап I – зародження алгоритмів програмованого навчання (50-ті роки XX ст.). В 50-і роки ХХ століття під впливом ідей кібернетики почала розвиватися система алгоритмічно-програмованого навчання, яка надала перший поштовх для розвитку інновацій для підтримки освіти та навчання.
До цього часу існували дві моделі процесу навчання: модель „вчитель-учень” і модель групового навчання. Американський психолог Б.Ф. Скіннер у 1954 р. закликав підвищити ефективність управління засвоєнням матеріалу, побудувавши його як послідовну програму подачі порцій інформації та їхнього контролю. Модель, розроблена ним на основі біхевіористського підходу в психології, стала основою для застосування в програмах лінійного характеру. Безумовно такі програми розраховані на безпомилковість кроків усіх учнів, а тому відповідають можливостям найбільш слабких з них. Ще одним представником американської технології програмованого навчання є розробник моделі програми розгалуженого характеру Н. Краудер. Цей підхід дозволив проводити індивідуалізацію (адаптацію) навчання не тільки за темпом навчання, але й за рівнем складності. Так, покрокове освоєння інформації й програмований контроль, привернули увагу громадськості. Активізувалися процеси створення перших комп’ютерно орієнтованих навчальних програм. Програмоване навчання виникло в результаті тісного міжгалузевого об'єднання процесів розвитку науки та практики у зазначеній галузі.
Етап II – зародження автоматизованих технологій підтримки навчання (60-ті роки XX ст.). Поява ЕОМ відкрило нову еру – навчання на базі комп'ютера, і обумовило стрімкий розвиток комп’ютерно орієнтованих технологій навчання, які стали головним джерелом інновацій у той час. Використання електронної обчислювальної техніки для підтримки навчання також бере початок із 60-х років XX століття [2]. Активізувалися і процеси створення перших навчальних програм. На базі інституту кібернетики з’явилась перша лабораторія під керівництвом О.М. Довгялло, яка займалася дослідженнями проблем використання перших електронно-обчислювальних машин у навчанні.
З’явився попит на системи підтримки навчання, який обумовив другу хвилю інновації у галузі підтримки освіти та навчання. Опишемо найбільш відомі. Система PLATO (Programmed Logic for Automated Teaching Operations) – перша програмована логічна система для автоматизованого навчання, що з’явилася в результаті спільних зусиль інженерів, фізиків, психологів і педагогів Університету штату Іллінойс. Зазначимо, що пройшовши декілька фаз свого розвитку, система наприкінці 70-х років складалася з декількох тисяч терміналів і більш десятка мейнфреймів, з'єднаних комп'ютерною мережею. Курси в PLATO розроблювалися за допомогою мови TUTOR, а значно пізніше за допомогою Macromedia Authorware. Наступна автоматизована система TICCIT (Time-Shared Interactive Computer Controlled Information Television) – інтерактивна комп'ютерна інформаційна телевізійна система з розподілом часу, що була розроблена корпорацією MITRE наприкінці 1960-х рр. Найбільша різниця між системами PLATO й TICCIT полягає в тому, що остання реалізовувала конкретну стратегію навчання за типом „правила-приклад-практика” замість більш гнучких навчальних стратегій PLATO [3]. Із мов розробки програмних навчальних засобів найбільше поширення отримали Coursewriter від IBM та PLANIT (Programming Language for Interactive Teachin – мова програмування для інтерактивного навчання) від корпорації System Development.
Наприкінці 60-х років новий імпульс до розвитку отримує програмоване навчання (завдяки роботам з алгоритмізації навчання Л.М. Ланди). У цей період також закладені основи концепції інформаційного суспільства.
Етап III – зародження перших комп’ютернх середовищ навчання (70-ті роки XX ст.). Виникають спроби створити комп'ютерні навчальні середовища за аналогією із традиційно існуючими. Цьому сприяли у тому числі і розвиток локальних мереж, які активно почали використовувати у навчанні. Перші комп'ютерні середовища мали переваги, однак, мали й недоліки, адже потрібні були фахівці не тільки в області педагогіки й комп'ютерних наук. Таким чином, розвиток міжгалузевих досліджень обумовив третю хвилю інновацій та розвиток нових спеціалізацій розробників та дослідників.
Основною проблемою дидактики, зокрема, була відсутність дидактичних теорій і моделей навчання [4]. Психологи були змушені переглядати свої погляди на сприйняття, пам'ять, уяву, розглядати їх крізь призму комп'ютерної метафори діяльності мозку як пристрою переробки й зберігання інформації – відбувається когнітивна революція.
Завдяки успіхам розвитку мікроелектронної напівпровідникової промисловості в другій половині 70-х років позначилися процеси конвергенції обчислювальної техніки й засобів зв'язку, інтеграції інформаційних і комунікаційних систем. Актуалізується задача створення програмних засобів навчання, які б могли функціонувати на будь-якій обчислювальній системі, бути мобільними, займати мало місця в пам'яті та бути простими у вивченні й використанні.
Етап IV – комплексний розвиток комп’ютерних технологій та зародження перших дистанційних технологій навчання (80-90-ті роки XX ст.). Відбувається ріст обчислювальної потужності комп’ютерів і впровадження комп’ютерних мереж. Інтенсифікуються процеси створення комп’ютерних технологій навчання [5]. Поява веб-технологій та попит суспільства обумовили стрімкий розвиток широкого спектру ІКТ для підтримки освіти та навчання, і тим самим забезпечили новий поштовх революційних та ітеративних інновацій. З 1994 року на базі Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем реалізуються перші вітчизняні технології дистанційного навчання, у 1995 р. було проведено перше навчання широкої аудиторії користувачів основам роботи з Інтернетом (УКРДОРІ-95) [6], почалися дослідження використання мультимедіа у дистанційному навчанні. В 1999 р. були створені перші дистанційні програми навчання (спільні розробка Міжнародного університету фінансів та Міжнародного Центру). З'явилася концепція відкритої освіти як системи надання освітніх послуг за допомогою засобів, наявних у розподіленому інформаційно-освітньому середовищі, обраних користувачем й адаптованих під його конкретні запити. Таким чином, у 90-ті роки активно розвивалися два напрямки: комп’ютерні технології навчання та перші системи підтримки управління навчальним процесом (системи класу Learning Management Systems – LMS), що згодом отримали назву навчальних платформ. Розробка й впровадження міжнародних технічних стандартів придали нового імпульсу для інновацій у підтримці навчання засобами ІКТ.
З кінця 90-х рр. в електронному навчанні знаходить застосування соціальний конструктивізм. Конструктивісти розглядають співробітництво, когнітивізм і самостійну діяльність учнів як найбільш вагомі елементи пізнавальної діяльності. Теорія соціального конструктивізму була покладена в основу LMS MOODLE (Modular Object-Oriented Dynamic Learning Environment – модульне об’єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище).
Етап V – розвиток технологій веб-орієнтованого навчання та інших технологій навчання (2000-ні роки XXI ст.). Активний розвиток всесвітньої мережі Інтернет став основною інновацією, що суттєво вплинула на темпи еволюції та конвергенції навчальних технологій, але й істотно змінила погляди на форми, методи й зміст навчання в умовах масовості та неперервності. Технології Веб 2.0 обумовили стрімкі процеси залучення фахівців (які за фахом не є програмістами) до генерації та актуалізації всесвітніх знань та інформації, створення вікіпедій тощо. Активізувалися процеси розвитку соціальних мереж.
Підсилилися позиції віртуальних „хмарних” (розподілених) сховищ даних – у найбільш популярній моделі хмарних обчислень SaaS (Software as a Service) програмне забезпечення на зовнішніх серверах надається користувачам у вигляді Інтернет-сервісу. Групи таких сервісів основані на активній участі користувачів у формуванні контента. Основна увага стала приділятися організації взаємодії між користувачами сервісу у вигляді публічного обміну інформаційними ресурсами та взаємним оцінюванням. Крім засобів розробки навчального контента й систем управління навчальним процесом, з'являються нові технології: мобільне навчання, we-learning тощо та засоби їх підтримки, наприклад віртуальні класні кімнати з можливістю проведення вебінарів (webinar від web-based seminar).
Ряд учених вважаючи, що концепція традиційної педагогіки є недостатньою в умовах „горизонтальної” (децентралізованої) навчальної діяльності й взаємного навчання, розроблюють нові педагогічні ідеї та теорії навчальної діяльності (наприклад конективізм, парагогіка й ін.).
Розвиток веб-технологій дозволив вибудовувати комунікаційне середовище людини, що отримало назву персонального (індивідуального) навчального середовища PLE (Personal Learning Environment). З 2008 року широкої практики набувають масові відкриті дистанційні курси MOOC (Massive Open On-line Course). За підтримки провідних університетів світу розроблені платформи edX, Udacity, Coursera, FutureLearn та ін.
