пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Визначте подібність та відмінність між растровою та векторною графікою, результати подайте у вигляді таблиці.

. Комп’ютерна графіка

— Чим відрізняється комп’ютерна графіка від звичайної?

Під терміном «графіка» звичайно розуміють візуальне (те, що сприймається зором) зображення будь-яких реальних або уявних об’єктів. Чи малює художник пейзаж, чи виконує конструктор креслення, чи малює дитина на асфальті — усе це процеси створення графіки. Особливе місце в роботі із зображеннями посідає комп’ютерна графіка.

  • Комп’ютерна графіка — це графіка, яка обробляється й відображається засобами обчислювальної техніки. Для відображення графіки використовують монітор, принтер, плотер тощо.

Для будь-якої графіки можна виділити процеси її створення і візуалізації. У разі традиційної графіки (декоративного розпису, ескізів, креслень тощо) ці процеси збігаються у часі. Справді, художник або кресляр відразу бачить результати своєї праці. Інша ситуація в комп’ютерній графіці. Створені зображення можуть зберігатися невизначений час у вигляді файлів на носіях. Візуалізуються вони тоді, коли дані ізфайлів надходять на пристрої виведення: монітор або принтер.

Дані про зображення зберігаються у графічних файлах. Спосіб організації графічних файлів називається графічним форматом. Формати графічних файлів розглянемо пізніше, а поки що зупинимося на способах подання зображень.

2. Растрові зображення

Нагадаємо, що для відтворення зображення на пристрої виведення зображення розбивається на точки — пікселі. Наочним прикладом цього є формування зображення на екрані монітора. Пікселі впорядковані по рядках, а набір рядків утворює растр. За аналогією із формуванням зображення на екрані монітора будь-яке зображення, побудоване на основі растра, називають растровим.

  • Растрове зображення — це набір пікселів, тобто кольорових точок, розташованих на правильній сітці.

Ви можете будь-який малюнок на папері розкреслити вертикальними і горизонтальними лініями так, щоб утворилася правильна сітка з квадратними комірками. Заповніть кожну комірку однорідним кольором, що найбільше підходить для цієї частини малюнка. У результаті ви отримаєте растровий малюнок.

Важливою характеристикою растра є його роздільна здатність, тобто кількість пікселів на одиницю довжини. Значення роздільної здатності звичайно записується в одиницях dрі. Роздільна здатність екранного зображення звичайно становить 72 або 96 dрі, відбитка лазерного принтера — 600 dрі.

Джерелом растрових даних є також спеціальні пристрої введення: сканери, відеокамери, цифрові фотоапарати.

Растрові зображення, призначені для високоякісного друку, мають дуже великий обсяг. Щоб уникнути проблеми великих графічних файлів, часто використовують інший спосіб подання зображень — векторний.

3. Векторні зображення

Ідея векторного зображення полягає в описі елементів зображення за допомогою математичних формул. Для цього зображення розкладається на прості об’єкти — примітиви. Основні графічні примітиви: лінії, еліпси, кола, многокутники, зірки тощо.

Примітиви створюються на основі ключових точок, що визначаються у вигляді набору чисел. Програма відтворює зображення шляхом з’єднання ключових точок.

Для опису різних геометричних фігур потрібні ключові точки різних типів. На векторні об’єкти розкладаються не тільки геометричні фігури й різні малюнки, а й текст.

Чому цей тип зображень називають векторним?

Що називається вектором у математиці? (Вектор — це відрізок прямої, що має довжину і напрямок.)

У комп’ютерній графіці термін «вектор» має дещо інший зміст.

Він означає частину лінії (сегмент), що задається ключовими точками. Отже, файли векторних зображень містять не піксельні значення, а математичні описи елементів зображень. За цими описами відбувається візуалізація зображень у пристроях виведення.

Розглянемо перший спосіб. Уна­слідок виконання команди Вста­вити таблицю отримаємо діалогове вікно, де треба задати кількість стовпців і рядків майбутньої таб­лиці. Після натискання на кнопку ОК порожня таблиця розташується в документі там, де був курсор. Вводять у таблицю дані. Якщо рам­ки таблиці мають вигляд крапок, то таблиця нерозграфлена (такі рамки під час виведення на папір не ві­дображаються). Щоб відобразити всі рамки чи лише деякі, таблицю ви­окремлюють і застосовують команду Межі і заливка з пункту Формат.

Рис. 1. Команда Таблиця.

3. Рисування таблиці. Після виконання команди Нарисувати таблицю з'явиться панель інстру­ментів Таблиці і межі (рис. 2). Курсор миші набуде вигляду олівця. На цій панелі вибирають тип лінії, її товщину, колір тощо. Розмістивши курсор-олівець у документі, рисують структуру таблиці: спочатку зовнішній прямокутник, а потім — усі потрібні лінії. Клацнувши двічі в клітинці, можна вводити дані. Щоб продовжити рисування, треба клацнути на кнопці із зображенням олівця, а щоб витерти нарисоване — вибра­ти гумку. Цей спосіб зручний для створення складних таблиць.

4. Перетворення тексту в таблицю. Спочатку треба ввести Дані, не задумуючись над виглядом таблиці. Між даними обов'язково треба набирати розділювач — символ, якого немає в Даних, наприклад, пропуск, Tab, кому, крапку чи інше. Введений текст виокремлюють і застосовують команду Перетворити текст у таблицю. Отримаємо діалогове вікно, де потрібно правильно зазначити, який був використаний розділювач. Наприклад, якщо розділювачем була кома, то вмикають опцію інше і вводять кому у відповідне текстове поле. Можна також виконати зворотне перетворення таблиці в текст.

Рис. 2. Панель інструментів Таблиці і Межі.

5. Форматування таблиці. Щоб увести дане в клітинку, треба спочатку клацнути у ній мишею. Для виконання дій варто користуватися контекстними меню елементів таблиці. Дані в клітинках (чи у всій таблиці) вирівнюють вертикально до верхньої чи нижньої межі, середини, а також, як звичайно, горизонтально: до лівого краю, правого, до центру за допомогою команд Формат => Абзац чи кнопок панелі Таблиці і межі. Якщо текст у клітинці потрібно повернути, до нього застосовують команду Формат => Орієнтація тексту. Щоб великий текст розташовувався у декількох рядках, слід увімкнути параметр Переносити текст. Дані в таблиці можна впорядковувати за алфавітом (зростанням) чи у зворотному порядку.

У клітинках таблиці можна автоматично обчислити суму, добуток, середнє, максимальне чи мінімальне значення числових даних з клітинок, які є зліва, справа, нижче, вище від даної. Для цього у клітинку вводять формули, наприклад = SUM(LEFT), командами Таблиця => Формула...

Щоб переміщатися у таблиці, натискають на клавіші Tab (вперед), Shift+Tab (назад) чи на клавіші зі стрілками.

Щоб змінити розміри клітинок, їх межі на лінійці перетягують за допомогою миші. Для цього вказівник миші наводять на межу і, коли його вигляд зміниться, виконують перетягування. Уci розміри можна задати вручну за допомогою команди Влас­тивості таблиці або виконати автодобір розмірів. Таблицю переміщають у документі за допомогою хрестоподібного маркера у верхньому правому куті таблиці.

Можна вставляти чи вилучати рядки і стовпці.

Клітинки можна об'єднати, виокремивши їх і застосувавши команду Об'єднати чи натиснувши на відповідну кнопку на панелі інструментів. Клітинку можна розділити на дві. Можна у клітинці провести діагональ.

Вигляд таблиці можна змінити засобами команди Межі І Заливка з пункту Формат. У відповідному діалоговому вікні є три закладки: Межі, Сторінка і Заливка, які дають змогу:

♦ вибрати тип рамки, тип, ширину і колір ліній, забрати окремі лінії;

♦ сторінку документа взяти в рамку-рисунок;

♦ клітинки затінити чи залити їх кольором і прикрасити деяким узором.

Корисною є команда Автоформат таблиці. Вона дає змогу швидко надати таблиці привабливого вигляду відповідно до великої кількості стандартних стилів таблиць. Можна створю­вати також власні стилі таблиць.


30.10.2015; 16:44
хиты: 101
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь