Архаїзми – застарілі для певної епохи назви предметів і явищ, звороти, форми слів, афікси, що вийшли з активного вжитку або витіснені сучасними відповідниками (внаслідок дії внутрішньомовних причин).
Архаїзми бувають, тобто різновиди архаїзмів:
1) лексичні: гайник (лісник), дмухач (вітер), жиця (ложка), умонятися (втомитися), утропі (слідом);
2) словотворчі: дариця (дарунок), діленина (поділ), демократній (демократичний), днешній (сьогоднішній), живіття (життя);
3) лексико-фонетичні: дерво (дерево), жалнощі (жалощі), марнотравець (марнотратець), цвітень (квітень), тлунок (шлунок);
4) фонетичні: братік (братик), збірати (збирати), зіма (зима), крівавий, кровавий (кривавий);
5) семантичні (застарілі в одному значенні, проте сучасні в інших значеннях):
безе: суч. – “легке тістечко із збитих та запечених яєчних білків із цукром”, заст. – “поцілунок”,
дебаркадер: суч. – “пристань”, заст. – “платформа на залізничній станції”,
будник: діал. – “сторож”, заст. – “робітник на поташному заводі, на буді”.
На відміну від історизмів, архаїзми мають в сучасній українській мові відповідники, тобто десниця – права рука, відповідно одесную – праворуч, перст – палець тощо.