пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

48. Створення у поемі «Реквієм» А. А. Ахматової узагальненого портрету народного страждання, розкриття єдності материнської трагедії ліричної героїні і країни, проблема історичної пам’яті.

Поема пов'язана з особистою трагедією А. Ахматової— арештами її сина і чоловіка. Цей твір не міг бути надрукований за сталінських часів, його вчили напам'ять близькі й рідні поетеси, тому що навіть рукописи зберігати було небезпечно, і А. Ахматова спалювала їх. Уперше "Реквієм" надрукувало мюнхенське видавництво в 1963 р., тільки 1987 р. поема була видана в Росії.

У ній розкривається трагедія особистості та народу за сталінської епохи. Трагедія жінки, матері показана як частина національної трагедії. Про це йдеться в епіграфі.

Композиція поеми фрагментарна. Вона складається з окремих віршів, різних за своєю тематикою, звучанням, віршовою структурою, що створює ефект емоційної напруги, схвильованого монологу ліричної героїні, яка переживає драму в особистому і суспільному житті.

Та важкий державний крок солдат. Вірші пов'язані з репресіями 30-х років, але вони поєдну­ються зі строфами на біблійну тематику ("Розп'яття"). Це дозволяє поетесі осм'ислити події реальності в широкому культурному контексті, поглянути на них з позиції вічних цінностей.

Оповідь ведеться від першої ("я") і третьої ("та жінка", "вона", "матір") особи. В такий спосіб поєднуються суб'єктив­ний та об'єктивний погляди на трагедію. Це створює поліфонію поеми, в якій промовляє не одна людина, а весь народ, уся епоха.

Вихідна ситуація поеми — пекло, на яке перетворилася вся Росія ("там, де мій народ... був", "там зустрічалися мертві", там закінчується життя"). У земному пеклі люди вже не люди, а тіні. У царстві тіней панують морок і смерть. Час то зупиняється назавжди, то летить надто швидко. У художньому просторі поеми домінують чорні й жовті кольори трагедії. Ще одна особливість — відсутність звуків. Але вчувається крик протесту — це зойк душі героїні, яка не може змиритися з насильством.

У поемі є образи узагальнені (Росія, Ленінград), страж­дальної матері, в якої заарештували сина, з'являються біблійні — Христа, матері Марії, Магдалини. Поєднання таких різнопланових образів дозволяє письменниці подати глобальне зображення трагедії, а також філософськи осмис­лити її. На думку А. Ахматової, причини сталінщини слід шукати в духовній нестямі людства, у забутті християнських заповідей.

Поема насичена різними тропами, які підкреслюють її трагічний характер: епітети ("тюремна туга", "кам'яне слово", "останній привіт" тощо), метафори ("пісня розуки", "на губах твоїх холод ікони", зірка "віщує загибель" та ін.), символи (хрест, ріка, розп'яття, пам'ятник тощо). Синтаксичні й метрич­ні періоди часто не збігаються, що підсилює експресивність оповіді. Багато неповних речень, синтаксичних паралелізмів, риторичних питань, на які немає відповіді.

Переплітаються біблійні та пушкінські мотиви. Біблійні відчуваються у X главі "Розп'яття", а також в образі голуба, який з'являється наприкінці твору. Голуб ще з часів Ноя є символом очищення світу і його духовного воскресіння.


21.06.2015; 13:09
хиты: 105
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь