Біографічний факт непорозуміння між подружжям, який навіяв твір, — це лише привід для ліричних роздумів поета про тяжкі наслідки будь-якого, а не лише сімейного порушення духовної єдності. З утвердження думки про цю єдність як істинно людської цінності, що не можна порівняти ні з чим, і починається вірш:
Ніякі доблесті, подвиги і слава не можуть замінити простого щастя душевної єдності. Тому і забував про них герой, що вона — супутниця, дружина — була поряд. Хто винен у розладі —- невідомо, та це і не має значення. Важливо те, що це сталось, і ліричний герой не зумів зберегти миру і злагоди. Обоє сприйняли новий стан як факт: вона віддала свою долю іншому, він забув прекрасне обличчя.
Щастя вже не повернути, його не замінить ніяке суспільне життя. Більше того, нові пристрасті тільки загострюють відчуття втрати, яка чим далі, тим більше тривожить душу героя. І тому з такою художньою силою звучить мотив синього плаща ("ти в синій плащ журливо загорнулась"). Він підкреслює біль утрати зовні скромного, але по суті великого щастя взаємної довіри і опори, яке одне може захистити від земних бід. І справа не в подружніх обов'язках, йдеться про духовну єдність людей.
Ліричний герой відчув, що втрачену гармонію не відновити. Тому кожний рядок вірша сповнений суму. Однак ніяке каяття не може повернути минулого, прожитої молодості, душевної чистоти.
