Літературною пам'яткою Першої світової війни став аполлінерів-ський вірш «Зарізана голубка й водограй» (збірка «Каліграми. Вірші Миру та Війни»). Документально-реалістичного звучання цьому творові надає перелік імен знайомих та друзів поета, постраждалих через війну. Деякі з них загинули, доля інших була авторові невідома. Однак до всіх, кого війна розкидала по різні боки життя та смерті, ліричний герой звертається з одним запитанням «де ви?», що відтворює настрій внутрішньої розгубленості цілого покоління, яке зазирнуло у страшну безодню війни. Перед цією грізною безоднею захлинається книжкова патетика, тьмяніють гасла й заклики, що мають підтримувати бойовий дух солдатів та виправдовувати кровопролиття в очах їхніх матерів, подруг, дітей. Тому у вірші відсутні будь-які елементи романтизованого зображення реалій війни. Натомість його головними емоціями стають безмежне співчуття постраждалим, оплакування полеглих, осуд війни.
Цими настроями забарвлені центральні образи - зарізана голубка, що асоціюється зі Святим Духом (якому, за художньою логікою поета. Перша світова війна завдала страшного удару); водограй, котрий означає і потік пролитих за загиблими сліз, і потік їхньої крові; а також дерево олеандр, що завдяки своїй отруйності та криваво-червоним квітам зажило зловісної слави «дерева війни». Голубка та водограй, струмені якого нагадують гілки дерева, зображені і на малюнку, у формі котрого був написаний вірш.
