© Estrella del Mar, 15-07-2009
Починається плач гітари,Розбивається чаша світанку,Починається плач гітари,Гамувати плач її марно –Не втішайте даремно іспанку.А так плаче у такт, монотонно…Плаче так лиш вода або вітер,Що спиняється снігом бездонним,А її неможливо спинити.Плаче щиро про речі померлі,Про пісок із гарячого півдня,Що сумує без білих камелійІ так слізно їх просить, бідний.Вона плаче – стріла без мішені,Пізній вечір без вранішніх терцій,Мертва пташка в гілках – душевно…І мечами п’ятьма страшенними,О гітаро, поранене серце!
