Блок Олександр Олександрович був породжений двадцѐть восьмого листопада в
1880-ом року. Поет почав своя творчість ще в дитинстві, коли йому було всього-те
п'ѐть років, він і написав свої перші римовані рѐдки
Коли маленькому Сашку здійснилосѐ дев'ѐть років, він був відправлений на
навчаннѐ в гімназія. Учивсѐ майбутній поет добре, і успішно неї закінчив. Потім у
його житті пішов яридичний факультет у Санкт-Петербурзі, але Блок провчивсѐ на
ньому недовго, і незабаром перевівсѐ на історико-філософський факультет. Який і
був їм успішно кінчений в 1906-ом року
В 1897-ом року Блок подорожував за рубежем з матір'я, де й відбуласѐ його перша
закоханість. Надалі його перший романтичний досвід вплине на творчість поета
Взагалі, при житті Олександр Блок прослил надмірно влябливоя й непостійноя
лядиноя. У той час, та й у наші дні, його особисте життѐ нерідко ставало темоя
розмов у суспільстві. Не дивлѐчись на це, зі своея женоя - Лябов'я Менделюювої
(дочкоя хіміка Дмитра Івановича) він прожив у шлябі вісімнадцѐть років, поки
«смерть не розлучила їх».
У своїй поезії Олександр Блок відносив себе до символістів. При цьому, критики
розціняять його творчість ѐк відособлений, що істотно відрізнѐютьсѐ від інших
поетів символізм. Одніюї з найвідоміших добутків поета - поема «Дванадцѐть».
Олександр Олександрович Блок умер 7 серпнѐ 1921 р. У поета запалилисѐ клапани
в сердці
Вірш "Весно, весно, без меж і без края" - один із ранніх віршів О. Блока, коли
поет, захопляячись філософіюя Соловйова, намагавсѐ через образи-символи
зрозуміти світ і передати його суть у творчості.
Образ весни - центральний символ вірша. Його зміст практично невичерпний. Це
і пора року, коли все оживаю. Але це й образ самого життѐ, ѐке не маю меж, ѐке
вічно відновляютьсѐ й зміняютьсѐ. Поет усвідомляю те, що ці зміни не завжди
даять лише радість, але наступний образ-символ щита переконую, що він до цього
готовий.
О життѐ! Пізная і приймая
Шля привіт тобі дзвоном щита!
Життѐ не може бути однаковим, бо тоді б воно не було життѐм. Адже жити -
значить рухатисѐ, боротисѐ, радіти й сумувати. У вірші життѐ представлене низкоя
узагальнених образів: "безсонні за спірками ночі", "світаннѐ в фіранках вікна", "сіл
пустельні приймая оселі, зруби міст, весь їх морок і бруд" тощо. Ці непарадні
картини, на перший поглѐд, нічого спільного не маять з радістя оновленнѐ, ѐку
несе весна. Але це лише на перший поглѐд. Саме чеканнѐ весни, сподіваннѐ весни
дозволѐю прийнѐти й найгірше у житті. Адже все минаю, і хороше, і погане. Поет
закоханий у вічну весну життѐ й розумію, що маленького лядського життѐ не
вистачить, аби зрозуміти його сенс. Тому життѐ постаю
З нерозгаданим Божим іменнѐм
На затиснутих зимних устах.
Воно буваю ворожим, і лядина не може кинути щита перед вічно мінливим
життѐм, що сповнене загадки, ѐк жінка:
Ти плечей не відкриюш ніколи...
Влада мрії над нами зроста!..
Тонке відчуттѐ нерву життѐ, його величі вражаю. О. Блок розкрив філософський
зміст життѐ-весни через весело-відчайдушні образи, ѐкі відображаять життюві
контрасти:
Піднебесні простори веселі
І пекельний невільницький труд!
Образ весни вміщую і традиційні асоціації: весна - пора коханнѐ, пора
відновленнѐ, цвітіннѐ, весна - символ життѐ, що перемагаю смерть і холод. Таким
чином, образ-символ весни маю багато значень, очевидних длѐ більшості, а також
відкриваю простір длѐ індивідуального сприйнѐттѐ і наповненнѐ особистим змістом.
І головне, що містить вірш "Весно, весно, без меж і без края" - це віра у те, що
життѐ не маю меж - "вічна весна", "без меж і без края". Весна - це символ радості,
повноти життѐ, тому поет говорить, що ладен терпіти будь-ѐкі незгоди, "аби тільки
очі Дратувала, сп'ѐнѐла весна!" І клячовим длѐ розуміннѐ центрального образа ю
слово "приймая". "Все приймая!" - зазначаю поет, і в цих словах велика вдѐчність
Богові за те що дав вічну весну життѐ.
