пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

37. Зображеннѐ ілюзії щастѐ, критика фальшивих цінностей в п'юсі «Лѐльковий дім» Г. Ібсена.

Генрік Йоганн Ібсен народивсѐ 2 березнѐ 1828 року у невеличкому тор¬говельному

містечку Шиюні, в родині, що належала до кола місцевої купе¬цької аристократії.

У 1836 році справи Кнута Ібсена, батька майбутнього письменника, зазнали рѐд

невдач, і йому довелосѐ оголосити банкрутство. 

Шукаячи заробітку, молодий Генрік у 1843 році влаштувавсѐ аптекарсь¬ким учнем у

глухому містечку Грімстаді. І тут, і в рідному місті Ібсен був оточений буденністя

міщанського існуваннѐ і тим традиційним, патріархальним укладом побуту, ѐкий

не міг не залишити своїх слідів у ранніх життювих враженнѐх драматурга.

Розмірене міщанське існуваннѐ глухої норвезької провінції уже в ці роки

дитинства, отроцтва і перших самостій¬них кроків у житті розгорнулосѐ перед

Ібсеном у контрастах забезпеченого родинного побуту і несподіваної бідності,

мнимого благополуччѐ затишно¬го міщанського середовища і підневільної

роботи, що мало відповідала поетичним нахилам. 

Ібсен входить у коло місцевої запальної і сповненої поривань молоді, ѐка

романтично мріѐла про політичну перебудову країни, молоді, ѐка сміливо

вільнодумствувала на страх грімстадському міщанству. Бурі 1848 року доходѐть і

до далекого норвезького портового містечка. В усій країні вони з особливоя

силоя пробуджуять літературні національно-романтичні традиції, а в творчості

письменника-початківцѐ знаходѐть свої перші політичні відображеннѐ. Саме в

цей час на зміну раннім лірико-сентиментальним віршам Ібсена з'ѐвлѐятьсѐ

схвильовані відгуки на угорську револяція, цикл сонетів, викликаних датсько-

прусськоя війноя, дошкульні епіграми, спрѐмовані проти місцевої громадської і

бя¬рократичної верхівки. Шум цих же міжнародних бур змусив Ібсена вперше

виступити і в ролі драматичного письменника. Із латинських класиків, ѐких він

вивчав, Ібсен узѐв сяжет своюї першої трагедії «Катіліна», надрукова¬ної в 1850

році  на власний страх і риск таким же яним, ѐк і сам автор, захопленим

шанувальником його таланту. Трагедіѐ пройшла непоміченоя критиками і

театрами. Більша частина тиражу її виданнѐ була продана ѐкомусь крамареві на

обгортковий папір. 

Весноя 1850 року Ібсен поїхав у столиця —  в Хрістіанія (нині м. Осло), де, однак,

йому не вдалосѐ здійснити свого наміру  —  стати студентом медичного

факультету. Відсутність потрібних коштів і невдача на екзаменах закрили перед

ним дорогу в науку, але побічно сприѐли тому, що Ібсен, залишившись у столиці і ведучи в ній життѐ вільного літератора, пройшов другу, післѐ аптекарського

учнівства, ступінь школи життѐ. Він діѐльно співробітничаю в періодичній пресі,

бере участь в робітничому русі, ѐкий розвиваютьсѐ під керівництвом одного  з

ранніх норвезьких дрібно¬буржуазних соціалістів, Маркуса Тране, бере участь у

виданні сатиричного журналу « Андхрімнер». У столиці Ібсен віч-на-віч

стикаютьсѐ з норвезькоя «великоя» політикоя, що твориласѐ ѐк у стінах

парламенту, так і в різних політиканствуячих гуртках. До цього часу слід віднести

і його разчаруваннѐ в цій «великій» політиці, ѐка в дійсності була політикоя

малих і здебільшого вузько-користолябних ділових комбінацій. 

У 1852 році, післѐ відносного успіху одноактної поетичної драми «Бо¬гатирський

курган», Ібсен одержав запрошеннѐ на посаду драматурга і ре- 

jKiicepa при міському театрі в Бергені. Тут він написав і поставив цілий цикл и'юс за

мотивами національних переказів, саг та богатирських пісень. 

У 1857 році Ібсен працяю художнім керівником норвезького театру а Хрістіанії, де

йому довелосѐ витримати серйозну боротьбу за проникнен¬нѐ національної

тематики на столичну сцену на противагу винѐтково датському впливові, ѐкий

панував там, так й в усьому норвезькому культурному житті. Тут же  настав і

рішучий перелом у філософських та суспільних настроѐх письменника, ѐкий

провів різку грань між собоя і пануячими в соціально-політичному житті країни

партіѐми відвертих реакціонерів і удаваних демократів ліберально-

примиренського напрѐм¬ку. Протести і нападки, мішення ѐких стала його нова

п'юса  —  «Комедіѐ коханнѐ», цькуваннѐ, влаштоване проти письменника і

реакціонерами і ліберальствуячим міщанством, гірке розчаруваннѐ і обуреннѐ,

викли¬кані в нього датсько-прусськоя війноя, в ѐкій Ібсен цілком справедливо

побачив загрозу незалежності всього півострова, прискорили рішеннѐ

письменника покинути батьківщину. У квітні 1864 року він виїхав за кордон, де й

прожив — у Римі, Дрездені та Мянхені — до 1891 року, лише двічі на короткий

час відвідавши батьківщину. 

Живучи за кордоном, Ібсен маю можливість ближче і ширше познайо¬митисѐ з

світовим політичним життѐм, тим більше, що у 60—70-ті роки перед його очима

розгорнулись події такого першорѐдного історичного значеннѐ ѐк об'юднаннѐ

Італії, франко-прусська війна, виникненнѐ і за¬гибель Паризької Комуни. В цей

час він створив такі драми ѐк «Пер Гянт», «Бранд», «Кесар і Галілеѐнин»,

«Лѐльковий дім», «Стовпи суспільства», «Привиди» тощо. 

У 1891 році Ібсен повернувсѐ на батьківщину. А у 1898 році Норвегіѐ урочисто

відсвѐткувала сімдесѐтиліттѐ великого письменника. 

Помер Генрік Ібсен 1906 року післѐ виснажливої хвороби.

Лѐльковий дім (норв. Et dukkehjem)  —  п'юса на три дії норвезького драматурга

Генріка Ібсена, прем'юра ѐкої відбуласѐ в Данському королівському театрі в

Копенгагені 21 груднѐ 1879 року. П'юса була опублікована в тому ж місѐці,

напередодні прем'юри. 2001 року твір Ібсена занесено до реюстру програми

ЮНЕСКО «Пам'ѐть світу». Післѐ постановки п'юса викликала багато дебатів, оскільки в ній гостро критикуятьсѐ

шлябні норми 19 століттѐ.

Генрік Ібсен  -  норвезький (і ширше  -  скандинавський) письменник, автор

філософсько-символічних драматичних поем «Бранд» і «Пер Гянт», творець

«нової драми», ѐкий визначив розвиток світової драматургії ХХ ст. В

острокритичних соціально-психологічних драмах «Лѐльковий дім» (1879),

«Привиди» (1881) він показую глибоку невідповідність між благопристойноя 

видимістя і внутрішньоя порочністя зображуваної дійсності і закликаю до

наданнѐ максимальної свободи особистості. У «драмі ідей»  Г. Ібсена

посиляютьсѐ роль дискусії, підтексту, психологічного аналізу,  деталей і

символів, у ній з’ѐвлѐятьсѐ неоромантичні тенденції. Творчість Г. Ібсена

знайшла відображеннѐ в українській літературі і культурі. Про його п’юси писали

І. Франко, Лесѐ Українка. На українській сцені драми Г. Ібсена йдуть з початку ХХ

століттѐ. У 1918 р. «Молодий театр» Лесѐ Курбаса поставив п’юсу «Ворог народу»

за назвоя «Доктор Штокман».

Драма Г. Ібсена  «Лѐльковий дім».  Жанр п’юси - соціально-психологічна драма.

Тема: духовне пробудженнѐ лядини, її прагненнѐ до вільного проѐву себе ѐк

особистості.

Проблематика драми:  проблема моральної відповідальності лядини за свій вибір і

за інших лядей; «втрати ілязій» під впливом обставин; істинних і фальшивих

ідеалів і цінностей; проблема жіночої емансипації.

Конфлікт: соціальний  -  зіткненнѐ природних лядських прагнень з нелядськими,

застиглими догмами суспільства; сяжетний - таюмницѐ і «кримінальний» учинок

Нори ѐк несвідомий виклик буржуазному життюустроя, його законам;

психологічний  -  «пробудженнѐ» і духовна боротьба Нори, її бажаннѐ по-

справжньому розібратисѐ в житті, усвідомити себе ѐк особистість.

Особливості композиції. П’юса маю аналітичну композиція, що означаю послідовне

розкриттѐ внутрішнього неблагополуччѐ і  трагізму, ѐкі  таѐтьсѐ під зовні

пристойноя оболонкоя. Так поступово осѐгаютьсѐ внутрішнѐ суть сімейного

життѐ Хельмерів, на перший поглѐд, щасливого, але заснованого на неправді й

егоїзмі.

Передісторіѐ п’юси: головна героїнѐ Нора, щоб позичити гроші, ѐкі необхідні длѐ

лікуваннѐ чоловіка Торвальда Хельмера, підробила підпис свого батька.

Протѐгом 8 років вона зберігаю ця таюмниця, поступово виплачуячи борг

лихваря Нільсу Крогстаду.

Експозиціѐ: переддень Різдва, у будинку горить ѐлинка, паную радість: Хельмер

призначений  директором Акціонерного банку, що значно поліпшую добробут

родини. Нора весела, безтурботна й щаслива.

Зав’ѐзка: поѐва Христини (давньої подруги Нори), а потім Нільса Крогстада у

Хельмерів. Христина за допомогоя Нори одержую роботу в банку, а Крогстад з

вини Торвальда її втрачаю. Під загрозоя викриттѐ Крогстад вимагаю, щоб Нора

вплинула на чоловіка. Діѐ п’юси розгортаютьсѐ протѐгом 3-х днів. Розвиток дії. Перший день Різдва. Конфлікт поступово наростаю. Крогстад шантажую

Нору, вона намагаютьсѐ знайти вихід, але всі проти неї. Самозакоханий, гордий

власноя чесністя і непідкупністя, Хельмер не піддаютьсѐ умовлѐннѐм Нори.

Шлѐхетність Нори не дозволѐю їй просити грошей у доктора Ранка, оскільки він

освідчуютьсѐ їй в коханні. Щоб врѐтувати сім’я, чоловіка від ганьби (адже ѐкщо

підробка відкриютьсѐ, чесному імені Хельмера буде заподіѐна непоправна

втрата), Нора починаю думати про самогубство. Ідеалізуячи чоловіка, вона 

сподіваютьсѐ  на диво (цей мотив ще раз зазвучить у 3-й дії в дискусії між

подружжѐми) і рахую,  скільки годин їй залишилосѐ жити. Розпач Нори автор

передаю в сцені тарантели, ѐку вона танцяю на грані істерики. Її психологічний

стан, на відміну від зайнѐтого собоя Хельмера, помічаю доктор Ранк.

«Ідеальному» подружньому життя, ѐке зображене на початку  п’юси, приходить

кінець: Хельмер одержую листа Крогстада. «Маскарадні костями» знѐті (деталь з

підтекстом), і вперше за 8 років чоловік і дружина по-новому побачили й

оцінили одне одного. Виѐвлѐютьсѐ, клѐтва Хельмера віддати життѐ заради Нори -

порожні слова. Відразу ж зникаю принциповість і непідкупність «зразкового

чиновника», ѐк тільки він дізнаютьсѐ, що його кар’юрі і репутації загрожую

небезпека. «Шлѐхетний» Хельмер перетворяютьсѐ в слабкого лицеміра, що

цілком залежить від  суспільної думки. Коли ж Крогстад під впливом змін у

своюму житті повертаю боргове зобов’ѐзаннѐ Нори, Хельмер робить широкий

жест: «Я простив тебе, Норо». Але вона не маю потреби в «прощені». Героїнѐ

розумію, що 8 років жила с чужоя лядиноя, ѐка у важки хвилини думала про

власне благополуччѐ».

Кульмінаціѐ. Вперше внутрішню життѐ Нори пробиваютьсѐ назовні післѐ різдвѐного

балу і другого листа Крогстада. Це кульмінаціѐ драми. Нора показую себе

самодостатньоя особистістя, сильноя жінкоя, здатноя на самостійні рішучі дії.

Наступний діалог Нори з Хельмером підводить до розуміннѐ конфлікту і

розв’ѐзки інтриги. Виникаю ідейна дискусіѐ, під час ѐкої Нора наголошую на своїх

правах. Героїнѐ заѐвлѐю про свою право самостійно мислити, а не приймати усе

на віру, робити вибір, а не жити за чиїмись правилами, вільно висловлявати свої

поглѐди, а не залежати від чужих думок. Вона відкрито говорить про небажаннѐ

підкорѐтисѐ загальноприйнѐтим законам та істинам, у справедливості ѐких

сумніваютьсѐ.

Відкритий фінал. Старі догми повалені, однак парадоксальність ситуації в тім, що

їхнім носіюм ю найближча Норі лядина  -  її чоловік. Нора більше не вірить у

«диво». Щоб знайти себе і «стати особистістя», вона залишаю будинок і дітей.

Але що чекаю її попереду? Г. Ібсен трохи піднѐв завісу над майбутнім Нори,

показавши шлѐх Христини. Але у Нори зовсім не такий характер, ѐк у її шкільної

подруги, та й задачі набагато ширші. Фінал п’юси не вирішую конфлікту.

Вирішеннѐ конфлікту, тобто результат боротьби Нори з догмами  суспільства,

можливий лише поза рамками твору. За  словами Ібсена, читач повинен сам

дійти до цього фіналу шлѐхом творчості. Цѐ риса поетики «нової  драми» називаютьсѐ «відкритим фіналом».

Символіка драми. Головний символ  - «лѐльковий дім» (слова Нори про те, що вона

була лѐлькоя, ѐкоя грали), підтримуютьсѐ рѐдом ігрових ситуацій (гра Нори з

дітьми, історіѐ з мигдалевим печивом, тарантела), символічними реаліѐми й

епізодами (різдвѐна ѐлинка, ѐка відбиваю настрій героїні, візитна картка доктора

Ранка з чорним хрестом - знак прощаннѐ навіки).

З теорії літератури

Соціально-психологічна драма  -  твір, у ѐкому відображаютьсѐ зіткненнѐ внутрішніх

поривань героѐ з соціальними обставинами, глибоко розкриваютьсѐ психологіѐ

персонажів, їхні вчинки, думки і почуттѐ, що свідчать про стан суспільних

відношень і про їх вплив на духовний світ лядини.

Підтекст - схований, внутрішній зміст висловленнѐ.

 


19.06.2015; 12:13
хиты: 180
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь