Народивсѐ в стародавнім французькому місті Турі. Шістнадцѐтирічним янаком Бальзак приїжджаю
в Париж, щоб вивчати право. Довго яриспруденціюя янак займатисѐ не смог: він зрозумів свою
призначеннѐ й заѐвив, що хоче стати письменником. Длѐ початку він спробував себе на поприще
театру. Перша п’юса Бальзака “Оливер Кромвель” при постановці провалиласѐ. Розгніваний батько
позбавив сина моральної й матеріальної підтримки.
Починаячий письменник не впав духом: запрігсѐ в поденщину щоденної журналістики Він був
готовий виконувати будь-ѐкі дорученнѐ бульварних газет. Репортажі про різні події давали
письменникові “лядський матеріал” - факти, деталі, сяжети з життѐ самих різних шарів суспільства.
Від створеннѐ більших художніх полотен Бальзак не відмовивсѐ: десѐть років він затворів “длѐ
майбутнього” по ночах.
І плин багатьох лет він створявав своя “Лядську комедія” - целуя серія романів. Письменник
скромно називав себе “секретарем лядського суспільства”. Перші свої добутки молодий
письменник складаю в дусі так званого “шаленого романтизму”. Це пригодницькі романи з елементами жаху й фантастики.
Бальзак публікував їх під різними псевдонімами й згодом не вклячив у свою зібраннѐ творів.
письменником, Що Сформувавсѐ, він з’ѐвлѐютьсѐ лише в 1829 році в історичному романі “Шуани”.
В 1834 році він задумую грандіозний цикл романів, пізніше названий їм “Лядськоя комедіюя”.
Письменник здебільшого здійснив цей задум, написавши 90 романів із задуманих 140. Його
завданнѐ - ѐк він сам формулявав: знайти “схований зміст величезного збіговиська типів, страстей і
подій”.
“Лядська комедіѐ” ділитьсѐ на три розділи: “Етяди про вдачі”, “Філософські етяди” і “Аналітичні
етяди”. Зовні життѐ письменника було небагато подіѐми. Головним була титанічна письменницька
працѐ.
Бальзак працявав за своїм столом 12-16 годин на добу. Однак він виїжджав за кордон, спілкувавсѐ
із друзѐми, лябив смачно поїсти У роботі його підтримував уляблений напій - каваа, ѐкий Бальзак
випивав неймовірно багато. Всесвітньо відома його закоханість у польську графиня, дружину
українського поміщика Евеліну Ганскуя.
Ганскаѐ обіцѐла вийти за Нього заміж післѐ смерті чоловіка. Так і відбулосѐ. Але перевтома від
Колосальної роботи, коливаннѐ Ганской, важка хвороба затьмарили останні роки Бальзака Коли
нарешті відбулосѐ весіллѐ, письменникові залишалосѐ жити всього п’ѐть місѐців. Умер Бальзак у
Парижу 18 серпнѐ 1850.
На думку, ѐку висловляю Бальзак у своїй повісті «Гобсек», життѐ лядини залежить не стільки від
природи, скільки від формуваннѐ її ѐк особистості у суспільстві. Тому, щоб зрозуміти образ
головного героѐ повісті і образи інших персонажів, треба знати їх минуле. Автор не подаю читачам
біографії героїв, а лише окремі штрихи до них.
Щодо головного героѐ твору Гобсека, то його життѐ було досить складним з самого дитинства. Хоча
і небагато, але ми щось про нього знаюмо, знаюмо, що він духовно деградована лядина, у ѐкої
немаю серцѐ і ѐкій невідомі звичайні лядські почуттѐ. «З усіх земних благ ю тільки одне досить
надійне… Це золото!» – впевнений Гобсек.
Але ідеѐ повісті розкриваютьсѐ не тільки в засудженні головного героѐ твору, але і в відображенні
причин, ѐки примішуять чинити його саме так і ніѐк інакше, а також у відображенні тих лядей, ѐкі
його оточуять.
Жорстокість Гобсека можна розглѐдувати під різними кутами зору. Наприклад, у нього були дві
боржниці. Одна з них – бідна дівчина, швачка Фанні Мальво. Інша – графинѐ Анастазі де Ресто. Та
ѐкщо графинѐ витрачаю дві тисѐчі франків на рік тільки на праннѐ своюї білизни і ѐк би хотіла, легко
могла знайти гроші, щоб викупити вексель, то у бідної швачки зовсім інше положеннѐ. Вексель
Фанні був майже безнадійним, але саме він і був оплачений. Завдѐки тому, що лихвар забажав
зустрітисѐ с Фанні особисто, а потім розповів про неї Дервіля, янак і дівчина знайшли свою коханнѐ і
з часом одружилисѐ. Щодо жорстокого відношеннѐ лихварѐ до графині де Ресто, то воно було
зумовлене його бажаннѐм розірвати стосунки графині з її коханцем, бо вона все більше
заплутувалась у цих брудних взаюминах. Щодо цих двох жінок, то про них можна сказати не дуже
багато. Графинѐ Анастазі де Ресто походить з багатої родини, вона легковажна і безрозсудно
піддаютьсѐ пристрасті. Цѐ жінка – раба своїх почуттів, вона жорстока та злопам’ѐтна. Графинѐ де
Ресто так і не здобула свого щастѐ, а лише усе життѐ спокутувала свій гріх, врешті решт залишивши
своюму синові лише погану славу та дурне ім’ѐ. Фанні Мальво – повна протилежність, ѐк у характері і поведінці, так і у положення у суспільстві. Цѐ
бідна швачка з небагатої сім’ї, але вона чесна, добропорѐдна і працьовита. Дівчина дуже
відповідальна, тиха і скромна. На мій поглѐд, саме завдѐки цьому вона знайшла свою щастѐ у
подружньому житті.
Не даремно Бальзак вивів ці персонажі у своїй повісті, адже ми маюмо змогу проаналізувати
поведінку та вчинки двох зовсім різних жінок. Спостерігаячи за цими жінками, кожен з нас може
зробити особисті висновки, що найбільш важливе у житті кожної лядини, ѐкі матеріальні цінності і
ѐка поведінка може зробити лядину щасливоя не зважаячи на її матеріальний стан.
Хіба лядина, длѐ ѐкої головним у житті були лише гроші, вчинила б так, ѐк Гобсек? Що переважило
б длѐ такої лядини: усвідомленнѐ власних зобов’ѐзань, необхідність виконувати їх чи можливість
безкарно отримати величезні гроші? Така поведінка лихварѐ підтверджую характеристику, ѐку даю
йому Дервіль: “І ѐкщо відкинути його фінансові принципи та філософські поглѐди на лядську
природу, ѐкими він виправдовую своя лихварську хватку, то, ѐ певен, поза цими справами він
найделікатніша й найчесніша лядина в усьому Парижі.
Яким було ставленнѐ Гобсека до Дервілѐ, ѐк у цьому ставленні проѐвивсѐ характер головного
героѐ? Дервіль був ледь не юдиноя лядиноя, ѐку старий лихвар наблизив до себе — звичайно,
наскільки він взагалі міг зближатисѐ з лядьми. На початку знайомства читачів з Гобсеком ми
дізнаюмосѐ від Дервілѐ наступне: “Якщо лядѐність і товариськість вважати за релігія, то його можна
було назвати атеїстом”. Але дружні (знову ж, ѐк длѐ Гобсека дружні!) стосунки з Дервілем не
завадили Гобсекові взѐти з нього величезні відсотки: Фанні Мальво він хотів позичити гроші під 12
відсотків річних, а з Дервілѐ, ѐкого вважаю своїм другом, врештірешт вимагаю цілих 15 відсотків! При
цьому між ними відбуваютьсѐ лятий торг, Гобсек висуваю багато додаткових умов, ѐкі помітно
ускладняять Дервілеві поверненнѐ боргу: до останніх днів старого лихварѐ усі судові справи
самого Гобсека адвокат зобов’ѐзавсѐ вести безкоштовно! Суцільна кабала, своюрідне пожиттюве
рабство?
Тим, що він позичив йому гроші, старий лихвар буквально врѐтував Дервілѐ від безпросвітного
життѐ, оскільки лише безумовних чеснот молодого адвоката длѐ досѐгненнѐ добробуту,
матеріальної’ незалежності було недостатньо, а грошей у нього не було. До того ж саме завдѐки
Гобсекові Дервіль досѐгаю особистого щастѐ, він одруживсѐ з Фанні Мальво (ми пам’ѐтаюмо
висловленнѐ Гобсека про ця дівчину). Врештірешт, саме Дервіль був останньоя лядиноя, ѐку
бачив перед смертя старий лихвар. Тобто, все засвідчую, що Дервіль був справжнім і, дуже схоже,
юдиним другом Гобсека.
Зважаячи на це, треба розуміти, чому старий лихвар та лято торгуютьсѐ з Дервілем, ставить йому
такі важки умови під час позичаннѐ. Здаютьсѐ, що його поведінка підтверджую, що длѐ Гобсека
головним у житті ю саме гроші, тому він навіть у стосунках з другом не може утриматисѐ від
прагненнѐ нажитисѐ на лядській біді. Насправді мотиви поведінки Гобсека були зовсім іншими, він
намагавсѐ лише зберегти свої дружні стосунки з Дервілем, не дати, щоб гроші зіпсували їх.
Післѐ поверненнѐ боргу Дервіль признаютьсѐ, що він запитав Гобсека, “що спонукало його брати з
мене такі величезні проценти, чому він, бажаячи допомогти мені, своюму другові, не дозволив собі
зробити ця послугу безкорисливо”. З поглѐду звичайної лядини саме така поведінка мала б
засвідчувати дружні стосунки, ѐкі передбачаять взаюмовиручку друзів, їхня взаюмну готовність
допомогти одне одному в скрутних обставинах. Дуже цікавоя (із загальнолядської точки зору!) здаютьсѐ думка, з допомогоя ѐкої Гобсек поѐсняю Дервілеві мотиви своюї поведінки у відповідь на
його запитаннѐ: “Сину мій, ѐ тебе звільнив від вдѐчності, давши тобі право вважати, що ти мені
нічого не винен. Тому ми з тобоя найкращі друзі в світі”. Ось так: не просто друзі, а найкращі в світі!
Життювий досвід переконав старого лихварѐ в тому, що гроші можуть зруйнувати будьѐкі лядські
стосунки. Він каже, що йому “не раз доводилосѐ спостерігати, що коли благодіѐннѐ не шкодить
благодійникові, то воно вбиваю облагодіѐного”. Імовірно, йдетьсѐ про те, що справжньоя
допомогоя лядині ю створеннѐ умов длѐ досѐгненнѐ нея добробуту, успіху в житті, що потребую
певних зусиль, наполегливої праці, вміннѐ боротисѐ, тоді ѐк “благодіѐннѐ” призводить до того, що
лядина звикаю “мати все”, не докладаячи до цього зусиль. Така лядина врештірешт опинѐютьсѐ на
узбіччі життѐ, оскільки у досѐгненні життювого успіху треба розраховувати лише на себе, на власні
сили і постійно боротисѐ за краще життѐ.
У психологічному плані усвідомленнѐ боржником того, що ѐкась лядина зробила тобі благодіѐннѐ,
викликаю дискомфорт, відчуттѐ залежності від неї, що не може не вплинути на лядські стосунки.
Навіть післѐ поверненнѐ боргу відчуттѐ психологічної залежності й певного приниженнѐ не зникаю.
А ѐкщо боржник досѐгаю матеріального успіху, згадка про “благодіѐннѐ в минулому” може стати
длѐ навіть дуже заможної лядини джерелом негативних емоцій, що викликаю бажаннѐ позбутисѐ
спогадів про минуле, ѐке цѐ лядина сприймаю зараз ѐк приниженнѐ. Хіба за цих умов можна
зберегти дружні стосунки з лядиноя, ѐка ю “живим нагадуваннѐм” того скрутного длѐ неї
становища, спогадів про ѐке успішна лядина хоче позбутисѐ?
Гобсек чудово знаю лядську природу, длѐ нього дружба з Дервілем значить дуже багато, тому він
зберігаю її: створяю умови, коли допомога не стаю благодіѐннѐм, а даю адвокатові можливість
водночас досѐгти добробуту і зберегти власну гідність, почуттѐ самоповаги. Безумовно, Дервіль
вдѐчний Гобсекові, але цѐ вдѐчність не принижую його, тому що в моральному плані він не
перетворивсѐ на залежну від примх старого лихварѐ лядину. Основна заслуга в тому, що Дервіль
став заможноя лядиноя, належить йому самому, а допомога Гобсека, ѐка була дуже своючасноя і
тактовноя, була справжньоя допомогоя, а не принизливим “благодіѐннѐм”.
Можна визнати, що Гобсек відіграв вирішальну роль у долі Дервілѐ, при цьому йдетьсѐ не лише
про гроші. Старий лихвар був длѐ Дервілѐ своюрідним “вихователем”, ѐкий у скрутний час відшукав
спосіб допомогти йому саме так, ѐк це і треба було зробити.
Цікаво, що граф де Ресто і Дервіль, на перший поглѐд, викликаять у Гобсека зовсім протилежне
ставленнѐ до себе. Але, ѐк справедливо каже Дервіль Гобсекові, “з усіх лядей тільки граф і ѐ
викликали вашу прихильність”. Витоки ціюї прихильності — це поведінка обох, їхню ставленнѐ до
Гобсека, ѐкий поѐсняю Дервілеві, чому так сталосѐ: “Бо ви юдині, що довірились мені без хитрощів”.
Виѐвлѐютьсѐ, що старий лихвар, ѐкого ніхто й ніколи не може перехитрити, ѐкий будького змусить
робити те, що він хоче, не може протидіѐти звичайній щирості в лядських стосунках?
В образі Гобсека очевидне протиріччѐ: він проголошую одну модель поведінки, тоді ѐк насправді
поводитьсѐ дуже різноманітно, однак завжди його поведінка ю справедливоя відносно лядей, з
ѐкими його зводить долѐ. Тих, хто заслуговую на покараннѐ, він караю, але потрібно бути дуже
поганоя лядиноя, щоб “батечко Гобсек” не дав тобі шансу на порѐтунок! Він визнаю, що протѐгом
життѐ його “принципи змінявалисѐ залежно від обставин”, проте незмінним залишавсѐ головний
принцип життѐ: “То краще вже самому утискувати, ніж дозволѐти, щоб тебе утискували інші”. Цього
принципу він дотримуютьсѐ завжди й скрізь, водночас використовуячи своя владу над лядьми не длѐ того, щоб остаточно розчавити лядину, а допомогти їй — хай дуже жорстоко, але ж
допомогти?
